Мені ніколи й на думку не спадало, що на старості своїх літ доведеться бути переселенкою в рідній Україні. Та не тільки я, а й разом зі мною мої діти і внуки. З неблизького за відстанню Донбасу ми опинилися аж на Поділлі – в селищі Теофіполь. Щоправда, прийняли нас тут чемно, гостинно. Наприклад, молодий чоловік, недавній фронтовик ЗСУ, захисник Бахмута Вадим П. запропонував нам у Теофіполі трикімнатну умебльовану квартиру з належними комунально-побутовими зручностями. Це дуже важливо, бо в нашому сімействі є особа з вродженою хворобою. Словом, прижились ми тут непогано, маючи вже доброзичливих сусідів, знайомих.
А якось я зустріла на місцевому ринку вже давненько знайомого мені Володимира Рубашевського й запитала, чи не порадив би він спонсора, котрий би допоміг моїй сім’ї продуктами харчування.
- А чом би й ні?! - відповів мені запитанням на запитання Володимир Вікторович. – Он в Кунчі є славнозвісний Володимир Володимирович Пицюк, який ще ніколи й нікому не відмовив у допомозі.
-Та я ж його не знаю, - мовила я…
-Будете знати! – усміхаючись, сказав мій співбесідник. – Я дам навіть його біографічні корективи. Але це вже буде завтра.
На другий день Володимир Рубашевський вручив мені книгу письменника Миколи Мачківського «Кунча, ХХІ», редактором і упорядником якої був особисто Володимир Вікторович.
Прочитавши все написане від сторінки й до сторінки, я зробила свій висновок: керівник фермерського господарства «Кунчанський» Володимир Володимирович Пицюк – Людина з великої літери. Таких, як мовиться, ще треба пошукати в нашому суспільстві.
Тож, повагавшись, я все ж вирішила попросити керівника сільгосппідприємства допомогти нашій сім’ї продуктами харчування, бо ж коштів на них не завжди вистачає. А ще коли потрібні гроші на медикаменти для догляду хворої людини
Знаєте, не відмовив! Вже наступного дня у двері нашої квартири постукав молодий хлопець (як потім виявилося, що то був син Володимира Пицюка – Віктор, а з ним ще Сергій Бондарчук і Денис Бондарук) з чималенькими пакунками. Отак наше меню поповнилося різними крупами, цукром, борошном, ковбасою, м’ясом, салом. А ще ми вкотре відчули людську теплоту сердець.
Я і моя сім’я щиросердечно дякуємо голові фермерського господарства «Кунчанський» Володимиру Володимировичу Пицюку за продовольчу підмогу, а Віктору, Сергію, Денису – за доставку продуктів у нашу оселю. Дякуємо! Щиросердечне спасибі! І хай Бог віддячить сторицею!
З повагою Валентина Заєць-Рижук
Сергій Бондарчук зафіксував на знімок момент вручення Денисом Бондаруком одного з кількох пакетів продуктів харчування для переселенки Валентині Харитонівні Заєць-Рижук
