"Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її"- писав  Олесь Гончар.

 Українська мова є найціннішим скарбом нашої нації. Вона може втішити серце, загоїти душевні рани, недарма її називають солов’їною.

27 жовтня відзначався  День української писемності та мови .Мова — це не просто слова. Це наше коріння, наша пісня і наш дух. Це те, що робить нас українцями, навіть коли ми далеко від дому.

Колись її намагалися знищити, забороняли, висміювали. Але вона вистояла. Бо мова — як зерно: навіть якщо його кинути в камінь, воно все одно проросте.

Сьогодні ми не просто святкуємо — ми дякуємо тим, хто зберіг рідне слово, хто передав його дітям, хто пише, говорить, співає і думає українською, хто захищає рідну землю і мову від ворожої навали.

Бо мова — це не про граматику. Це про любов, про пам’ять, про вибір бути собою.

 27 жовтня, в понеділок, у День української писемності та мови,  відбувся Радіодиктант національної єдності. Він згуртував мійльони  людей по всьому світу. Бо це акція, яка об'єднує мільйони українців навколо мови та національної ідентичності, це чудова можливість відчути себе частиною великої спільноти, перевірити свою грамотність та долучитися до спільної справи, яка посилює національну єдність.

Колектив Базалійського ліцею   також взяв участь у написанні радіодиктанту "Треба жити", автором якого є сучасна українська письменниця Євгенія Кузнєцова.

Для нас це вже багаторічна традиція — підтримувати акцію, що об’єднує українців по всьому світу, та перевіряти власні знання.

Любімо, бережімо й примножуймо рідну українську мову, бо в ній наше коріння, гідність і майбутнє.

Людмила Фурса, педагог-організатор Базалійського ліцею