Погода

Так гласить народна мудрість. І я вкотре пересвідчуюся у правдивості цього вислову, навіть тоді, коли мова заходить про "щасливе та безтурботне" життя у Європі, про "неперевершену медицину, медичне забезпечення та усе із цим пов"язане.

 В наші дні система охорони здоров"я Австрії переживає не найкращий період. Великі дірки в бюджеті зумовлюють скорочення фінансування галузі, що, у свою чергу, позначається на кількості та якості надання відповідних послуг, тобто зменшення ліжок у лікарнях, закриття відділень чи об"єднання їх, відтік кадрів тощо. Нестача лікарів посилюється, а час очікування на встановлення діагнозу та лікування вимірюється місяцями.

 

23 жовтня, у минулий четвер, Теофіпольщина провела в останню земну дорогу бійця десантно-штурмових військ Збройних Сил України Володимира Володимировича Олійника. Його молоде життя обірвалося 15 жовтня у бою поблизу населеного пункту Новогригорівка на Донеччині.

Те, що волонтерський рух став потужним чинником у підтримці Збройних Сил України у справедливій боротьбі проти російських загарбників – однозначно. І триває це з початку повномасштабної агресії російської федерації проти нашої суверенної, незалежної держави. І буде тривати до самої перемоги. Бо якщо не в ЗСУ, то для ЗСУ, так міркують притомні українці з тилових територій. А нашим захисникам потрібно все – від смачної домашньої їжі, закруток, солодощів, овочів та фруктів до автомобілів, дронів, детекторів дронів,  РЕБів, портативних зарядних станцій, генераторів, повербанків, приладів нічного бачення, біноклів, іншого необхідного обладнання. І ці запити не зменшуються, а зростають, і їх треба виконати. Бо йдеться про життя бійців, чиїхось чоловіків, батьків та дітей.  Йдеться про нашу перемогу, про нашу свободу.

Ви чуєте, як листя шелестить,

Хлюпоче річка в пору вечорову?

Любіть, цінуйте цю чарівну мить,

Бо так звучить найкраща в світі мова.

 

Є в Колках гарна родина Демедюків. Петро Миколайович та Таїса Григорівна прожили довге, насичене, яскраве життя. Хоч уже в поважному віці, йому йде 88-ий рік, а їй 83 роки, все, як випало кожному на долі, пам’ятають до дрібниць. Зазнали холодного та голодного дитинства, злиднів, нестатків. Та не озлобилися, вірили в краще, поважали людей, де б не робили, роботі віддавалися, чесно трудилися. Виростили трьох синів, Олександра, Руслана та Віктора – розумних, справедливих, кмітливих, толкових. Можна було б тішитися внуками, спокійною старістю. Якби не ця клята війна…