23 жовтня, у минулий четвер, Теофіпольщина провела в останню земну дорогу бійця десантно-штурмових військ Збройних Сил України Володимира Володимировича Олійника. Його молоде життя обірвалося 15 жовтня у бою поблизу населеного пункту Новогригорівка на Донеччині.

Народився Герой 19 серпня 1995 року у селі Долинівці колишнього Красилівського району Хмельницької області. Навчався у Великосалиській школі, професійну освіту, спеціальність столяра-тесляра здобув у Хмельницькому професіійному ліцеї № 4. Був працьовитим, доброзичливим, товариським – таким запам’ятали всі, хто його знав.

З дружиною Юлею створили сім’ю, ростили синочка Дениса та донечку Юльяну. У лютому 2023 року Володимир пішов боронити Вітчизну. Виконував бойові завдання на Курщині, Харківщині, Донеччині.

У 2024 році родина переїхала у Святець, купили хату, зробили ремонт, мріяли тут щасливо жити. 1 вересня цього року Володимир привів свого Дениса, першокласника, за руку до школи, якраз був у відпустці. Саме його, воїна, запросили урочисто завести першокласників Святецького ліцею на їх перший навчальний рік. Тоді ж він подарував державний прапор ліцею, але не встиг його підписати.

Цього сумного дня жителі громади, Святця, школярі, вчителі Святецького ліцею з квітами, навколішки зустріли траурний кортеж з домовиною загиблого захисника. Коротке прощання біля будинку, в якому він не встиг нажитися, з якого  востаннє вирушив на фронт…Заупокійна служба у місцевому храмі Православної Церкви України…

Поховали Героя Володимира Олійника у рідному селі Долинівці Антонінської громади, тут, на сільському цвинтарі він знайшов вічний спочинок.

Учні 11 класу Святецького ліцею підписали подарований прапор гаслами «Герої не вмирають!» з обов’язком берегти пам’ять про Героя, підтримувати, берегти те, за що він боровся, за що віддав своє життя.

Вічна слава загиблим Героям!

А.Джус