Погода

 У народі кажуть: «Творіть добро, і вам воздасться». Про добрі вчинки можна говорити багато, можна обіцяти покращити життя, а можна просто взяти й зробити, не зволікаючи із допомогою.
 Плідна робота закладів освіти, особливо їх матеріально-технічне забезпечення, в сучасних умовах не можлива без підтримки влади та спонсорської допомоги. Не є виключенням і наш Новоставецький ліцей, в якому  вже наближається до завершення довгоочікуваний капітальний ремонт санвузла. Ця подія стала яскравим прикладом співпраці громади та влади, яка приносить реальні результати для добробуту молодого покоління.  

Мій син Євгеній Шевчук 6 листопада 2023 року був мобілізований. Проживав у селі Давидківці під Хмельницьким, одружений, мав роботу, працював. Але служив строкову службу, принесли повістку та й пішов. Майже пів року навчався, а вже сьомий місяць на передовій. Страшно ми з невісткою Оксаною переживаємо, бо ж війна, страхіття. Але ж комусь треба йти, бо як всі не підуть, що буде? Те, що в Бучі та Ірпіні?

Впродовж минулого тижня напружено працювали волонтерські підрозділи Гуманітарного штабу Теофіпольщини Наталії Гонюк з Новоставець та Тетяни Вальчук з Кривовільки. Разом переробили велике порося, яке закупили за кошти, які надала мама бійця Таїса Глов’юк з Теофіполя, а це 10 тисяч гривень. А ще чи не щодня отримували фото та відеозвіти від наших захисників, яким відсилали посилки чи обладнання, про яке вони просили.
Так, 15 січня надійшов фотозвіт від Івана Гилюка з Волиці, з гарячого Покровського напрямку. Дуже був потрібний його підрозділу прилад нічного бачення. І його земляки, хористи Свято-Михайлівського храму Православної Церкви України у селі Волиця наколядували 8380 гривень. Директор Волицької гімназії Галина Гуральник передала ці кошти Наталії Гонюк, яка замовила цей прилад та відправила Новою поштою Вані.

До такої думки приходиш, знайомлячись із життєвим шляхом цієї жінки, наділеної найкращими людськими якостями – Віри Зосимівної Денисюк з Волиці. Все своє життя вона присвятила навчанню та вихованню дітей, адже працювала вчителькою початкових класів. Навіть це свідчить про її безмежну доброту, бо улюбленій справі віддавалася сповна, переконуючи і колег, і батьків, що немає таких школяриків, з яких не можна, неможливо виховати справжніх людей, потрібних суспільству. Це окрім того, що передусім їх треба навчити опанувати шкільну програму. Поєднуючи ці головні завдання, Віра Зосимівна наполегливо, цілеспрямовано йшла до мети. І це в неї змолоду. Так, навчаючись в педагогічному училищі, додатково самотужки опанувала гру на баяні.

Минуле десятиліття для України та світу проминули під знаком широкої метастизуючої «нової світової війни». І хоча не всі це визнають, оскільки позбавлені мисленевих умінь і не хочуть аналізувати минулі історичні уроки; але потрібно сказати «так»  до історії, розкриваючи портрети наших сучасників, які є гордістю української нації, яка бореться за своє самоствердження .
 Минулої неділі в Теофіполі ми мали змогу відчути силу невтомного патріотичного українського духу і надихнутися силою любові та віри в Перемогу України на зустрічі з неймовірною родиною Комісарчуків, які повідали про стійкість воїна-захисника України Артема Комісарчука, який воював за Вітчизну ще із 2014 року.