Погода

Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнувся Теофіпольської громади. 14 січня в домовині повернувся у рідну домівку захисник Василь Володимирович Долян з Кунчі. Під час ворожого обстрілу його життя обірвалося 5 січня 2025 року на Харківщині. Йому було 49 років.
Народився та виріс Василь Долян в Кунчі, тут пройшло все його життя. У селі всі, як на долоні, про загиблого бійця кажуть, що був дуже доброзичливим, щирим, товариським, завжди привітним, усміхненим, що поділиться останнім. Постійно працював різноробочим у ФГ «Кунчанський», виконував усі роботи, які йому доручали.

Парафія Святого Михайла у Волиці (Шарлаївці) переживала піднесення та занепади впродовж століть. Відомості про перший храм, які мають документальне підтвердження в архівних документах, датується 1753 роком. У церковному літописі 1806 року та клірових відомостях початку ХІХ ст. читаємо: «11 травня 1753 р. з дозволу унійного єпископа Сильвестра Рудницького в Шарлаївці збудована і того ж року освячена деканом Олександром Стебельським дерев’яна церква в ім’я Архистратига Михаїла…». Проте, цілком ймовірно, що до зведення храму у Шарлаївці мала бути каплиця, як це було у випадку різних сіл Теофіпольщини. Підтвердженням цієї думки є копії метричних книг від 1740 року. Можливо, світло проллє візитація унійних храмів 1756 р., якщо зможемо її відшукати. Перший період існування храму з 1753 по 1796 р. це унійний час, про який у нас не багато писемних відомостей. Після поділів Речі Посполитої та загарбанням Російською імперією території краю, унійна церква за розпорядженням Заславського губернатора Шереметьєва була заборонена, а замість неї насаджена православна церква Московського патріархату.

Маленьке село Колки. Прописано в ньому біля двохсот людей, а проживає біля вісімдесяти.  Переважно старшого віку, є й середнього, є трохи молоді та дітей. Всі жителі села є активними учасниками волонтерського руху на підтримку Збройних Сил України, відгукуються на збори продуктів довготривалого зберігання Гуманітарного штабу Теофіпольщини, на збори волонтерської групи Галини Лепетун. Про неї ми постійно пишемо, адже третій рік ці невтомні господині готують та відправляють бійцям-землякам домашні страви, роблять це просто безперервно.  

Минає 9 днів, як відійшла у засвіти прекрасна людина, мама двох захисників Вітчизни,  колишня вчителька математики Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів Ніна Іванівна Яцюк. З червня 2014 року, відколи у її життя увійшла ця жахлива російсько-українська війна, і до останньої хвилини, розривалося її серце від болю та тривоги. Спочатку за старшого сина Сашу, згодом і за меншого Ваню. Тож 7 січня зупинилося воно навіки. А було її лише 53 роки.

Знову гірка втрата. Майже два роки Анатолій Миколайович Загорський  з Кунчі вважався зниклим безвісти. Рік та десять місяців важкої муки, нестерпного болю, розпачу, але надії, бодай найменшої, що живий. Але не дочекалася сім’я свого доброго сина, брата, дядечка. Він повернувся до рідної домівки на щиті. Назавжди залишився 48-річним.
Про Анатолія в Кунчі згадують якнайкраще – був дуже добрим, товариським, надійним, готовий розділити найменшу крихту хліба. У ФГ «Кунчанський» деякий час працював трактористом на шкідливій роботі – із засобами захисту рослин, був дуже сумлінним, відповідальним. Двічі брав участь в Антитерористичної операції, мав бойові нагороди.