Деталі

Категорія: №52 від 26.12.2019р.

Перегляди: 809

Майже все своє трудове життя Микола Степанович Ковальчук віддав сільському господарству, нелегкій та почесній праці агронома, роботі з землею. Адже був головним агрономом в колгоспі імені Гагаріна (Олійники та Колки), 16 років працював головним агрономом райсільгоспуправління, 10 років був начальником цієї потужної провідної структури народного господарства району. Чотири роки очолював районну державну адміністрацію. Де б не працював, віддавався роботі, не мав ні свят, ні вихідних. Над усе любив та любить  рідну землю, поля, що тішили та тішать його душу дружними сходами, наливаються  золотим колоссям. Бо ж хліб – усьому голова, є хліб -  є життя, є пісня.

1 січня виповнюється Миколі Степановичу 70 років. І де вони взялися, такі високі та зрілі літа? Коли збігли? Живуть в його серці яскраві спогади, як працюючи головним агрономом райсільгоспуправління, поставив собі за мету покращити показники району по рослинництву. Як налагодив співпрацю з інститутом землеробства, Миронівським інститутом пшениці, Українським інститутом фізіології та генетики рослинництва, інститутом картоплярства, Білоцерківською дослідно-селекційною станцією. Як сходив вздовж та впоперек всі поля в колгоспах, як брав участь в обласних, республіканських семінарах, конференціях, виставках досягнень сільського господарства, як проводив дні поля, семінари на базі господарств району. Була це дуже напружена робота, ніколи не мав просвітку,  та результати не забарилися – Теофіпольський район зайняв провідне місце серед лідерів з рослинництва в області.

Детальніше: Золотим колоссям уквітчаний його ювілей

Деталі

Категорія: №52 від 26.12.2019р.

Перегляди: 909

На перший погляд, важко відшукати у їх біографіях щось однакове, бо ж і віком різняться, і життєвий шлях у кожного свій, особливий. Та це лише на перший погляд, бо при ближчому знайомстві завважується і спільність поглядів, і навіть збіг інтересів.

Ця маленька оповідь ще про двійко хлопців, яким серед понад 160 тисяч чоловік, призваних до лав Радянської Армії  з України, судилося пройти афганську війну протягом 1979-1989 років і пощастило не потрапити до мартиролога, тобто списку загиблих 3360 воїнів-українців. Більше того, їм пофортунило навіть не зазнати бойових поранень.

Детальніше: Зринає в спогадах Афган

Деталі

Категорія: №52 від 26.12.2019р.

Перегляди: 681

Як ми вже повідомляли, на останній сесії районної ради гостро постало питання про збереження фельдшерських пунктів в селах з невеликою кількістю жителів, як от Великий та Малий Лазучини, Борщівка, Василівка, Ординці, Лютарівка, Строки, Заруддя, Лідихівка, Вовківці та Кузьминці. Фельдшери цих ФПів цього року  були переведені на 0,5 ставки посадового окладу, сільські ради мали долучитися до фінансування їх заробітної плати. Однак рік завершується, перевиконання бюджетів сільських рад немає. Як бути? Скоротити цих фельдшерів, закріпити за селами працівників сусідніх ФПів?

Детальніше: Про долю ФПів

Деталі

Категорія: №52 від 26.12.2019р.

Перегляди: 570

Саме так: фельдшер Тетяна Кравчук з Малого Лазучина вже тричі захищала вищу категорію. Навчалася на курсах, їздила у Хмельницький, проходила випробування. Працює на одному місці у рідному селі вже тридцять третій рік, пішла стежиною своєї матері Марії Панасівни Хмелюк, кажуть про неї старші люди, що була фельдшером від Бога, словом одним лікувала.

І Тетяна Анатоліївна заслужила повагу та визнання односельців. Бо ж відповідальна, сумлінна, предобряща, вболіває за здоров'я всіх людей, і старих, і малих. І у фельшерському пункті приймає людей, і на виклики ходить. То ж трудиться і вдень, і вночі, і у вихідні та свята. Бо ж проживає у селі 117 людей, а більшість з них пенсіонери. То ж медична допомога потрібна їм чи не щодня.  І «швидка» сюди не наїздиться, та й сімейний лікар з Базалійської амбулаторії приїздить лише на виклики.

Детальніше: Тут працює фельдшер вищої категорії