Зустрілись з ветераном

Війна! Така далека, адже минуло вже 74 роки з Дня Великої Перемоги, і, на жаль, така близька. Ніколи не думали ми, що доведеться знову нашій мирній країні пережити і відчути, що таке війна.
8 травня, в День пам’яті та примирення, з року в рік школярі відвідують з вітаннями ветеранів Великої Вітчизняної війни. На жаль, в нашому селищі залишився один ветеран – Абрам Рувінович Діхтяр. Ось і цього річ дівчата-одинадцятикласниці Настя Берик, Інна Герасім’юк, Ліля Лисенко, Іра Пирожок, Іра Михальчук вітали Абрама Рувіновича теплими словами та піснями.
Абрам Рувінович народився 30 листопада 1921 року в бідній єврейській сім’ї в Теофіполі. В 1933 році сім’я переїхала в селище Базалія. На той час у родині було вже шестеро дітей. Жили бідно.
Абрам зумів одержати лише початкову освіту, закінчив п’ять класів. З дванадцяти років почав працювати. Допомагав батькові покривати бляхою дахи, освоїв цю професію, яка в майбутньому згодилася в післявоєнні роки.

В 1939 році Абрам разом з матір’ю їдуть на Далекий Схід з надією влаштуватись на роботу, а потім перевезти туди всю родину. Працював там на цегельному заводі. 30 грудня 1940 року був призваний на військову службу. 1941 рік! Фронт для 20-річного хлопця почався під Орлом, на Курській дузі, а закінчився в Австрійських Альпах. Визволяв Україну, Молдавію, Югославію, Румунію, Угорщину. Служив в піхоті, в розвідці. Воював у складі стрілецької Києво-Дунайської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії, яка пройшла славний бойовий шлях.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня, медаллю «За бойові заслуги», медаллю за визволення Белграда, медаллю за Перемогу над Німеччиною.
У 1944 році, коли визволили рідні місця, дізнався, що розстріляли німці батька, трьох братів, двох сестер.
Повернувся у рідну Базалію в травні 1946 року, ще рік по закінченні війни служив у Румунії. Тут його прихистила сім’я Марії, з якою невдовзі одружився. Перевіз із Далекого Сходу свою матір. Працював робітником заготконтори, вечорами покривав дахи будинків, щоб заробити гроші для сім’ї.
З дружиною Марією Павлівною виховав трьох дітей: дві доньки і сина, мають шість внуків, правнуків.
На жаль, в 2017 році померла дружина, з якою в мирі і злагоді прожив життя. Зараз батьком опі-кується донька Раїса Абрамівна.
Війна далека. Але пам’ять з нами,
хоч ветеранів мало вже між нас,
Тож дай нам Бог йти мирними шляхами,
у злагоді і щасті жити в добрий час!