Нарешті завершилась боротьба за президентське крісло. Українці обрали главу держави, на якого заслуговують. І цей вибір слід поважати. Я б не писав знову, якби у статті мого соратника по розбудові України Леоніда Стецюка не було піддано критиці моє бачення теперішнього стану розвитку України, наших сусідів, історії релігій, роль багатьох особистостей.
З багатьма вашими доводами, шановний Леоніде Остаповичу, я, як історик, не можу погодитися, а тому далі викладу свою позицію.
У вашій статті дуже багато хвальби на адресу Радянського Союзу. Але не забуваймо, що всі імперії рано чи пізно розпадаються. Згадайте, з якими сусідами ця імперія не воювала, скільком народам не дала мирно жити, скільки пролито крові майже на всіх континентах через втручання СРСР у їх життя.
На озброєння країни, передачу техніки і зброї іншим державам витрачались колосальні кошти, а у своїй країні дуже часто у крамницях не було найнеобхіднішого. Саме тому ця імперія розпалась. Народ України на референдумі сказав своє тверде слово – 90 % тих, хто взяв участь у голосуванні( при явці 84 %), висловились за незалежну Україну. І повернення назад не буде. Як кажуть, крапка.
Щодо нашого сусіда Росії і її керівників.
Це також імперія, яка рано чи пізно розпадеться.
ЇЇ політика, особливо при Путіну,залишається агресивною до своїх сусідів. Саме Путін потопив у крові свободу чеченського народу, саме він силою зброї втрутився у вирішення справ Грузії, спонсорував конфлікт між Азербайджаном та Вірменією. Досі не загоєна рана, нанесена Росією Молдові. А війна в Афганістані, Іраку , Лівії, Сирії, де гинуть сотні тисяч людей, також на совісті Росії. Що вже говорити про Україну. Тут Путін порушив не тільки добросусідські, а й міжнародні договори. Він порушив позаблоковий статус України, зобов’язання Росії захищати цілісність кордонів нашої держави, яка позбулась атомної зброї. Агресор нагло захопив Крим, хоч Путін брехав, що «зелені чоловічки» - це не його війська, розв’язав війну на Донбасі. Весь цивілізований світ визнав, що це пряма агресія Росії проти України, а Леонід Остапович і його соратники по опоблоку твердять, що це громадянська війна. Росія ешелонами відправляє на Донбас зброю, боєприпаси, новітню техніку, якої немає в Україні, «Буком» збиває цивільний літак, гинуть люди, страждає мирне населення, десятки тисяч убитих, ще більше поранених, а патріоти -інтернаціоналісти винять в цьому нашого Президента, який зробив дуже багато, щоб зупинити агресора. Це,
Леоніде Остаповичу, не патріотизм, а погляди членів опоблоку, тобто, як народ охрестив, п’ятої колони Росії. Вибачте, Леоніде Остаповичу, але це правда. А втручання російських спецслужб у хід виборів в інших країнах, а отруєння людей, вбивство політичних діячів, які йому неугодні. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Ось кого слід судити міжнародним судом, а не хвалити, який він господар. Люди, які були на роботі в Росії, розповідають, що за 100 км від Москви – біднота, алкоголізм, третина населення не користується газом, бо він не підведений. Є владі Росії чим займатися у своїй країні, а не пхати скрізь свого носа.
І не Україна винна, Леоніде Остаповичу, що порвались економічні зв’язки між нашими країнами, а Росія через свою агресію! СРСР мав дуже широкі зв'язки з Німеччиною, а з початком війни все припинилося. Так і у нас.
Шановний Леоніде Остаповичу! Ви звинувачуєте мене в тому, що захищаю Петра Порошенка. З початку незалежності ми маємо можливість проаналізувати діяльність п'ятьох президентів. До Петра Порошенка наші президенти в мирний час зробили нас мільйонерами, за безцінь розпродали( розікрали) промислові підприємства, а вернули всім нам ваучери, за які більшість із нас нічого не одержали. Внаслідок передчасної реформи на селі декілька років пустували мільйони гектарів земель. Корупція розквітала скрізь і ніхто з нею не боровся. Особливо постраждала Армія. За часу Президента Януковича це робилося у великих розмірах, безкарно. Як наслідок – революція Гідності і втеча його в Росію.
В ході війни з Росією Президентом був обраний Петро Порошенко. Я ціню його діяльність перш за все за те, що він зумів організувати відсіч агресії Росії на Донбасі, створити практично заново Армію, закликати населення країни на всебічну допомогу воїнам, тоді державна каса була пуста, техніка і озброєння до бойових дій не готові, оборонні підприємства не працювали.
Критикувати, порівнювати його діяльність, як Головнокомандувача, із Сталіним, Жуковим нерозумно, наївно. Російська історія замовчує ганебний факт, що Сталін, коли почалася війна, впав у розпач, фактично не керував державою декілька днів. А в цей час сотні тисяч воїнів Червоної Армії потрапили у полон, більшість із них загинули в німецьких концтаборах. А скільки цей тиран згноїв людей у таборах, гулагах під час голодоморів – мільйони. Не варто перехвалювати і заслуги Жукова, якого я бачив у своїй хаті у березні 1944 року. Цей стратег, за оцінками спеціалістів, добивався перемог за рахунок великих втрат у живій силі. Згадайте, скільки наших земляків загинуло під час звільнення Тернополя та Львова. Наших батьків, дідів, ненавчених, неозброєних кинули на передову. Їх там бомбили свої ж літаки. Більшість з них загинуло, в тому числі і мій батько, за звільнення Тернополя та Львова. Ось чому втрати вермахту у війні у живій силі набагато менші,ніж в СРСР.
Щодо церкви і Томосу. Ви, Леоніде Остаповичу, виклали у своїй статті цілу історію релігій, правда, виклали однобоко. Всі релігії створені людьми. Немає народів без релігії, немає атеїстичних держав, лише комуністи хотіли це зробити, але їм це не вдалося. Охрестив русичів князь Володимир. Процес цей відбувався тривалий час. Але дані про те, що під час хрещення населення знищено 2 млн. слов'ян, дуже перебільшені. Мабуть, тоді перепис слов'ян робили більшовики, бо українські історики це не підтверджують. А ось скільки віруючих священиків комуністи відправили у тюрми, скільки церков, соборів вони знищили, про це ви не говорите. У моєму селі вони спалили церкву ще під час революції 1905-1907 рр. І храму до цього часу немає. Проте люди атеїстами не стали. Віру знищити дуже важко. Не було церкви до недавнього часу і в Теофіполі, а віруючі добирались до храмів у сусідні села. Хіба це правильно? Ось чому комуністи Анатолій Доманський, Микола Сліпчук і я ще за часів радянської влади замовили проект документації на храм, який всім миром, як кажуть, спорудили у селищі. Колишній комуніст Василь Шуляк доклав багато сил до спорудження церков у Теофіполі, Кривовільці, Великому Лазучині. А комуніст Василь Петринюк спонсорував будівництво церкви Українського патріархату у Теофіполі. Як бачите, Леоніде Остаповичу, люди змінюють свої погляди, як змінюється доля України. То ж раджу і вам йти в ногу з життям. Томос – це звільнення віри українців від залежності від російської православної церкви, яка в далекому минулому вкрала в України патріархат, а в наші дні підтримує агресивні дії Росії проти багатьох народів. У вільній Україні поступово, мирно, як не раз наголошував Петро Порошенко, запанує УПЦ.
Декілька слів про інші питання, які ви підняли у своїй статті. Щодо американців, їх «ганебної» ролі у світі. До вашого відома: саме вони допомогли врятувати світ від фашизму. Війна США з Японією, відкриття Другого фронту у Європі, допомога СРСР по ленд-лізу, допомога суверенній Україні у війні з Росією – це далеко не все, що зробили США для народу України. А щодо Афганістану, Югославії, Іраку, Лівії, то американські війська в цих країнах заходили в ці країни після того, як там нашкодили росіяни.
Ви звинувачуєте Президента у тому, що в країні відсутня демократія. Самі собі суперечите, бо, якби ваша стаття з'явилась в СРСР, на другий день ви були б у Сибіру. Ці вибори пройшли демократично.
Я не погоджуюся з вами щодо Віталія Кличка і Андрія Парубія. Якщо вам слідувати, то можна насміхатися з інших фізичних вад людей – кривих, сліпих, глухих і т.д. Це гріх і безсовісно, і добрі люди таким особам співчувають, а не насміхаються.
На закінчення хочу сказати, що у нашій демократичній країні під час виборів кожний має право висловити свою думку про кандидатів, що я й зробив у своїй статті. Ви ж , замість того, щоб висловити свою думку про претендентів на Президента, зосередили свою увагу на критиці мене. Але я нікуди не висуваюсь і не хочу сваритися з тобою, друже. Ти цю війну розпочав, отож, вибач, якщо щось не сподобається.
Вітаю тебе з перемогою ЗЕ – олігарха Коломойського. Люди кажуть : курчат по осені рахують. От тоді пропоную зустрітись за чашкою чаю чи келихом вина.
З повагою Аркадій Медвідь
