Борцям за мир усіх поколінь присвячувалося
Нещодавно учні Святецької ЗОШ І-ІІІ ст., щоб засвідчити шану тим, хто воював і зараз знаходиться на бойових позиціях на сході України, хто вірно чекає їх вдома, волонтерам, хто допомагає бійцям у скрутний час, провели виховний захід «Сини – герої, борці за мир».
На зустріч запросили учасника АТО Сергія Мастія та Василя Захарчука, батьки якого пройшли через жорна Другої світової війни.
Ведучі свята Ірина Гончарук та Олександр Дверій розповідали про тих, хто носить почесне звання захисника Вітчизни: згадали воїнів, які вступили у смертельний двобій із фашизмом, хто брав участь у локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, хто несе сьогодні нелегку військову службу.
І хоч пройшли роки, важкі роки Другої світової війни, але не згасла пам’ять про тих, хто не шкодував свого життя. Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу.
На жаль, уже мало залишилось ветеранів, але ми не повинні
забувати про дітей, це вони є тією ниточкою, які свято пам’ятають розповіді батьків. Вони, їх розповіді, змушують нас не розгубитися у буднях сьогодення. Знову і знову повертатися не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Учні були вражені розповіддю з перших уст про страшні випробування, що випали на долю батьків Василя Максимовича. Матір було насильно вивезено до Німеччиини, батько воював, був поранений на війні.
Мабуть, автор слів «У кожного покоління своя війна» не помилився.
Минули роки, підріс син у радянського солдата - знову війна. Хтось говорить, що вона чужа, то чому у 150 тисяч українських родин залишилися невиліковні рани. Ми маємо зрозуміти, що афганська війна – найтрагічніша сторінка історії нашого народу. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців.
Дякуючи за подвиг, згадуючи загиблих, ведучі не змогли не провести паралель із сьогоденням. Знову війна на нашій землі. Знову гинуть молоді та сповнені сил. Ось наш земляк Петро Олійник загинув на Донеччині, назавжди залишився 35-літнім.
Добре знає, що таке війна і Сергій Мастій. Він у 2014-2015 роках захищав нашу державу у зоні АТО. І хоч говорив він стримано і виважено, красномовніше за нього говорять ордени та медалі на його грудях, адже за кожною такою нагородою – мужній вчинок, котрий міг вартувати життя
Своєю розповіддю він щедро ділився із учнями та від усієї душі побажав ніколи не відчути жахів війни на власному досвіді.
Дуже важливо відкривати та гортати сторінки історії, зміцнювати зв’язок поколінь.
Ми не залишили гостей без подарунків: співали, показали інсценізацію «Молитва за Україну», подарували подарунки на згадку. А ще висловили подяку, що у кожного в серці з нас. Дякуємо вам за наше мирне життя!
Низько вклоняємось пам’яті загиблих у всіх війнах, що відбувались і відбуваються на нашій землі, дякуємо ветеранам за їх ратній подвиг та молимось за мир на нашій Батьківщині.
Валентина Романовська,
педагог-організатор
