Зробили для людей, від щирого серця

Напевне, немає людини у нашому краї, якій би не доводилося лікуватися у відділеннях центральної районної лікарні, або провідувати тут свої рідних, друзів, чи перебувати там дні та ночі поряд з ними. Бо таке життя: сьогодні ти здоровий, а завтра можеш сюди потрапити, або хтось із твоїх близьких. Кожний виносить звідси своє враження – і щодо надання медичних послуг, і щодо умов перебування. Хтось щиро вдячний лікарям та медпрацівникам, в когось залишаються неприємні спогади, бо ж скільки людей, стільки думок, та й, люби, Боже, правду, буває по-всякому. Та все ж таки спільним є бажання покращення умов у відділеннях, наближення їх до комфортних. Бо ж приміщення ЦРЛ введені в експлуатацію ще наприкінці 70-их років минулого століття, то ж час позначився на стінах, стелі, підлозі, вікнах та дверях, умивальниках, санвузлах. Та й на ліжках, матрацах, подушках, ковдрах, постільній білизні, бо ж, принаймні, за часів незалежності централізоване постачання елементарного м’якого інвентаря припинилося. То ж доводилося та й доводиться хворим лежати на жахливих, брудних, з нестерпним запахом матрацах, подушках, від яких залишилася лише назва, користуватися праною-перепраною постільною білизною, або ж приносити її з дому.
Та все ж таки є небайдужі люди, які виявляють бажання покращити ситуацію, за власні кошти намагаються щось змінити, наблизити відділення райлікарні до сучасних стандартів. Вже не один рік такі добрі справи робить родина Героя України, Заслуженого працівника сільського господарства Василя Петринюка, його сини голова районної ради Андрій Петринюк та керівник агропідприємства, депутат Білогірської районної ради Олександр Петринюк.

Адже завдяки їх зусиллям відремонтовані палати у пологовому, хірургічному відділеннях, лор-кабінет, туалет в терапії. За кошти родини була збудована і каплиця у дворі лікарні. А нещодавно Петринюки долучилися до покращення відділення реанімації.
- Що мене до цього спонукало, - розказав глава родини Василь Андрійович, - довелося мені на цей новий рік потрапити із запаленням легенів до нашої реанімації, лежав тут кілька днів. Зрозуміло, що відділення – важке, лежать тут дуже хворі люди, здебільшого після інфарктів, інсультів, після складних операцій. На власні очі бачив, які тут матраци, подушки, ковдри, постільна білизна, що нема тут гарячої води. Вирішив хоч щось змінити на краще. То ж ідея була моя, а до своїх хлопців сказав: давайте, скидайтеся. Закупили матеріали, змішувачі, зробили розводку від бойлера, встановили в ординаторській душову кабіну, а скрізь - економні електричні лампочки. Тепер тут постійно є гаряча вода. У відділенні 6 ліжок, на кожне з них ми закупили нові матраци, подушки, ковдри, по два комплекти якісної білизни, полотенця, навіть домашні тапочки. Хотілося, щоб люди почували себе, як вдома, щоб було зручно. Зробили ми це від щирого серця, хочемо, щоб наш приклад наслідували інші заможні люди.
Не приховував свого задоволення завідуючий відділенням Омелян Килатий. Адже працює реанімація десять років, її відкриття ініціював ще покійний Василь Корнійович Шуляк. Та,звісно, її матеріально-технічну базу потрібно було покращувати.
- Тепер у нас досить хороші умови, - казав, - то ж ми дуже вдячні родині Петринюків. Якби ще покращилося забезпечення необхідним обладнанням. Чекаємо на апарат штучної вентиляції легень, адже кошти вже виділені, ще ж якби знайшовся благодійник, який би закупив монітори для показників артеріального тиску, серцебиття, насичення крові киснем. Це вкрай необхідно.
Cхвально оцінив таку благодійну допомогу і головний лікар ЦРЛ Сергій Шкраба. Адже розпочався процес реформування закладу, аби його можна було віднести до І рівня, необхідно у цьому році обов’язково відкрити відділення невідкладної допомоги, здійснити комп’ютеризацію, підключити інтернет, закупити програмне забезпечення. Це значні кошти, а які джерела фінансування – невідомо. Ще ж потрібно зробити ремонт у приміщенні колишньої гінекології, де все ж таки планується відкрити від-ділення гемодіалізу. То ж закликав інших благодійників долучитися, взявши за приклад для наслідування родину Петринюків.
Галина Тебенько