Була у їхньому житті війна
15 лютого 2019 року минає 30 років з дня виведення військ з Афганістану. Війна тривала понад 9 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців. З Теофіпольського району в пекло Афганістану пішло 65 чоловік, з них 2 не повернулось, 16 чоловік померли в мирний час. Такими словами розпочала круглий стіл бібліотекар Тетяна Маринюк, який відбувся 12 лютого, напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. На зустріч були запрошені воїни – афганціВолодимир Сокоть, Віталій Шевчук, воїн АТО Дмитро Шуляк та учнівська молодьТеофіпольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.
Як згадують воїни-афганці, в мусульманському Афганістані служба була нелегкою, кожен день чатувала небезпека з усіх сторін, умови клімату цієї спекотної країни були жахливими, але найстрашніше було втрачати своїх товаришів.
Володимир Сокоть народився Теофіполі, тут навчався в школі,був призваний до лав Радянської Армії. Після року служби, в 1979 році його відправляють служити в Афганістан, спочатку в місто Герат, а згодом в Кандагар, де і перебував до закінчення служби. Неодноразово нагороджувався ювілейними нагородами.
Якщо Володимиру Сокотю довелося служити в Афганістані на початку війни, то Віталій Шевчук служив 23 місяці 22 дні до початку виведення радянських військ. Він був старшим сержантом, командиром машин. За службу нагороджений медаллю за відвагу, та медаллю за бойові заслуги.
Ця сторінка історії завжди буде нагадувати їм про страшні й дуже небезпечні виверти долі, коли вірність присязі змусила молодих людей захищати інтереси своєї країни далеко за її рубежами.
Сьогодні на долю наших захисників випали нові випробування. На південному сході України йдуть бойові дії. Наші воїни захищають мир уже на рідній землі.
Про події, що відбуваються на Сході України розповів учасник бойових дій антитерористичної операції майор Дмитро Шуляк, який закінчив Національну Академію Прикордонної служби. Як згадує Дмитро, коли розпочалася неоголошена війна, був призначений командиром роти 8-го полку спецпризначення у Хмельницькому, а згодом став заступником командира батальйону однієї з військових частин у Володимир-Волинському. Перебуваючи на передовій в Луганській області, виконував обов’язки командира батальйону, нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», медаллю «За оборону Щастя».
Згадуючи вогняні події минулих днів і збройне протистояння на сході України, ми всі переконуємось, що воїн – це захисник, покликаний на оборону своєї землі, покликаний для того, щоб бути готовим віддати життя за близьких, рідних і Україну.
Протягом заходу користувач бібліотеки Юлія Панюшкіна читала вірші.Бібліограф ЦРБ Лариса Кравченко презентувала книжкову виставку на дану тематику та інформаційну довідку «Війна болить у їхніх душах».
На закінчення заходу присутні переглянути презентацію «Час і досі не загоїв рани…», яку підготували бібліотекарі районної бібліотеки.
Такі заходи центральна районна бібліотека проводить з метою виховання у громадян почуття гордості за українських воїнів, шанобливого ставлення до ветеранів бойових дій на території інших держав, сучасних захисників України.
Світлана Рудик, директор ЦРБ
Гіркої пам’яті ковток Афганістану
12 лютого в Теофіпольській районній бібліотеці для дітей пройшла зустріч читачів-учнів 9-А класу Теофіпольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1(класний керівник Світлана Томчук)з воїнами-інтернаціоналістами Володимиром Сокотем та Віталієм Шевчуком.
30 років тому сотні сімей, родин, в яких підростали майбутні солдати, зітхнули з полегшенням. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбекський кордон біля містечка Термез. Цей день не випадковий, він приурочений річниці виведення військ СРСР з Афганістану. Від тоді ця дата ввійшла в історію України і відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв: що тут говорити, війна є війна, стріляють, вбивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло – кожен з них щохвилини ризикував своїм життям. Надзвичайно жорстокі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат незнайомої країни, щоденні думки про рідних та переживання за своє життя і життя побратимів робили перебування у гарячій точці просто неможливим, але наші хлопці воювали і вижили у тій жахливій війні.
Діти уважно з цікавістю слухали розповіді воїнів-афганців, але допитливість їх не закінчувалась і вони один за одним ставили запитання, на які запрошені з задоволенням відповідали. Країна була дуже жаркою, вдень до 55 градусів тепла, а вночі 5, раз на рік ішов дощ, води не вистачало, пили очищену річкову воду, діти запитували про рослинний та тваринний світ місцевості.
Та наші воїни-інтернаціоналісти не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоча рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.
Бажаємо всім воїнам-інтернаціоналістам міцного здоров’я і мирного неба.
Надія Конвалюк, заступник директора з питань обслуговування дітей