Вже не раз, коли ми писали про волонтерську групу Галини Лепетун з Колок, згадували про Тетяну Іванчук з Волиця-Польової. Про те, що ця господиня чудово випікає, долучається до акцій Гуманітарного штабу Теофіпольщини, і передає свою дуже смачну домашню випічку бійцям-землякам.
Як виявилося, Тетяна Володимирівна зовсім молода, їй всього 39 років, вона турботлива дружина та мама, попри це знаходить час для такої благородної та безкорисливої справи. І сама родом вона з сусідньої Корчівки що на Красилівщині, а п’ять років тому з чоловіком Володимиром та дітьми переїхали у Волицю-Польову, купили тут хату.
Мені дуже подобається, - розказує, - нам тут добре, ми, як вдома. Мене прийняли тут, як рідну, тут хороші люди, ми подружилися, вони повірили в мене. Я ж маю бойову вдачу, тож інакше й бути не могло. Кондитерської освіти не здобувала, я самоучка. Була на заробітках в Києві, в Польщі, придивлялася, розпитувала, вишукувала в інтернеті, хотіла навчитися гарно випікати. І мені це вдалося. Коли почалася війна, я вперше, разом з Юлією Ангелюк до Міжнародного Дня захисту дітей організували благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Ми понапікали всього, все нам вдалося. А як дівчата в Колках восени 2022-ого року організувалися, Галина Іванівна Лепетун запропонувала мені долучитися. На Паску наступного року я напекла 20 пасок та два ящики печива і все це передала їм, а вони вже відправили посилки. І так все почалося, бо одне діло наготувати, друге – доставити нашим хлопцям. Бо я знаю, що таке, коли хтось рідний та війні. В мене були там два рідних племінники, рідний брат та швагро. Що ми, родина, пережили, словами передати не можна. Слава Богу, що їх вже демобілізували. Але ще сотні тисяч бійців на фронті тримають оборону, і їм там дуже важко. І ми тут, в тилу маємо зробити все, що можемо, аби хоч на крихту їм допомогти. Я роблю і буду це робити ось таким чином.
Щоб напекти на відправку чи на благодійний ярмарок, доводиться Тетяні Володимирівні стояти біля плити та електричної духовки три-чотири дні. Адже випікає торти, тістечка, кекси, корзинки з різною начинкою, капкейки (тортики в чашечці), робить желе в скляночках, прикрашає все, і виходить неймовірна краса. Справжні витвори мистецтва! Але ж, крім вміння та часу, на все це потрібні продукти, а в сім’ї працює лише чоловік Володимир. 
Якби не люди, сама б я не справилася, - міркує, - тому роблю оголошення в групу Волиця-Польової у фейсбуці. І люди приносять муку, цукор, сметану, яйця, молоко, мед, горіхи, і гроші. Адже аби солодощі приготувати, крім всього цього, потрібні масло, какао, розпушувач, шоколад, роздинки, інші інгрідієнти. Тому для мене дуже важливо, що люди мені довірилися, що я їх згуртувала задля спільної справи. Будемо робити це разом до самої перемоги. Я також дякую людям у нашому селі, що вони відгукнулися на збір продуктів довготривалого зберігання, попросили мене дівчата з Колок. Стільки назносили, овочів, закруток, сала, круп, всього ж нашим хлопцям треба.
П’ятирічнй Іллюша любить дивитися, як мама готує та роздивлятися готові тістечка, корзинки, торти. І як матуся так вміє зробити!
Мусимо триматися одним цілим, - зворушено промовляє Тетяна Володимирівна, - допомагати нашим ЗСУ вистояти, щоб наші діти, моя донечка,
мій любий синочок, ніколи не знали, що таке війна. Щоб більше не гинули найкращі, чиїсь батьки, брати, сини, щоб не плакали матері, дружини та діти. Щоб настав на нашій прекрасній українській землі мир та спокій, щоб більше ніколи ми не зазнали цього страхіття. І це залежить від кожного з нас, тепер, у такий важкий для України час неможливо жити просто для себе, більше нічого не помічати, нічим не перейматися. Кожний з нас, хто як може, має наближати перемогу.
Що мені залишається сказати: якщо у всіх буде така позиція, такий вибір, як у Тетяни Іванчук, – перемога таки настане.
Галина Тебенько.
