Працювати заради дітей, попри все продовжувати радіти життю, не тільки навчати, але й уміти зробити дітей щасливими – такий основний посил педагогічного колективу Човгузівської гімназії. Часи пандемії, війна, питання реорганізації – періоди труднощів з якими довелось зіткнутися і учням, і батькам, і вчителям. Однак, незважаючи на цей непростий час, ніхто не втрачає оптимізму і віри у краще майбутнє.
На сьогодні у Човгузівській гімназії навчається 72 учні, троє з яких перебувають за кордоном і навчаються дистанційно. Директорка Лариса Леонідівна Мережинська розповідає, що досягнення є, пишатись мають ким – як і вчителі, так і батьки.
– Учні у нас старанні, тішать своїми результатами. Серед нещодавніх перемог – ІІ місце із конкурсу з української мови імені Петра Яцика у Вероніки Каштан, учениці 4-го класу. Із мовно -літературного конкурсу імені Тараса Шевченка ІІ місце посів Андрій Бондарчук, учень 9-го класу. І місце із олімпіади з біології здобула Валерія Светлова, учениця 8-го класу. З правознавства – ІІ місце Ангеліна Півень, учениця 9-го класу. З хімії – І місце Іван Шовкомуд, учень 7-го класу. З математики – ІІІ місце Діана Півень, учениця 7-го класу. Зі спортивних досягнень – команда наших учениць посіла І місце із волейболу, а учень Іван Маренчук здобув ІІІ місце з настільного тенісу, – ділиться директорка.
Як триватиме надалі освітній процес – невідомо. Однак, місцеві жителі сподіваються, що влада їх почує й гімназію не закриє.
– По-перше, сьогодні для кожної мами на першому місці стоїть безпека її дитини. Особливо у наш час – під час повітряних тривог, батьки повинні знати, що її дитина поруч, під їхнім крилом. По-друге, у нас висока якість освіти, наші вчителі професіонали. Я не вважаю, що якщо діти підуть в іншу школу, то їх будуть навчати чомусь іншому. Програма скрізь однакова, – каже Лариса Леонідівна.
Активні, креативні, ініціативні, завжди беруть участь у різних челенджах, акціях, конкурсах – такими словами описує колег Лариса Леонідівна. Діти теж наполегливі не лише у навчанні. Ось нещодавно у гімназії учні спільно із вчителями запустили роботу соціального шкільного підприємництва. Напрям обрали нестандартний, але потрібний. Учні вирішили пекти хліб, бо це продукт першої необхідності, на який кожен день люди витрачають кошти. «Духмяна скоринка» – міні-пекарня школярів. За словами вчителів, деякі із учениць випікають хліб вдома, тож це чудова можливість більше попрактикуватись, та ще й навчитися на цьому заробляти. Продукти, які були необхідні – борошно, дріжджі, сіль, спочатку купували батьки разом із вчителями. Зараз допомагають розвинути справу дітям і місцеві підприємці. Генеральний директор ПП «Добрий хліб» Віктор Лебединський надав мішок борошна, а човгузівський підприємець Ігор Пархомець – фінансову допомогу у розмірі 5000 тисяч гривень. Обіцяють допомогу також Філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» та підприємець Сергій Прокопчук.
На сьогодні учні випікають домашній хліб з універсального борошна. Працюють двічі на тиждень. Охочих придбати бодай буханку, дуже багато.
– Ми думали, що будуть купувати хліб тільки вчителі та діти, але дуже активно скуповують і наші односельці. Ще не встигли спекти – як вже є замовлення. Я тільки за третім разом встигла купили хліба, мені кожного разу не вистачає, – усміхаючись, каже директорка.
В планах – пекти хліб з різноманітними висівками – житніми, пшеничними, рисовими, кукурудзяними. Юні пекарі прагнуть вдосконалюватися – збагачувати склад і смак національної страви.
– Мені пощастило спробувати шматочок хліба. Дуже смачний, духмяний, з скоринкою! Успіхів нашим дітям, бо вони того варті, – каже мама одного із учнів Оксана Бульбах.
На цьому діти не зупиняються. Спробувавши випікати хліб, з’явилась ще одна ідея – робити шкільні хот-доги. У цьому бізнес-проекті підставили своє надійне плече батьки майбутніх випускників-дев’ятикласників, подарувавши їм спеціальний пристрій для приготування хот-догів «Hot dog marker». Зароблені кошти із продажів діти витрачають на закупівлю продуктів та на шкільні потреби. Звісно, певна сума піде на підтримку наших ЗСУ.
– Батьки в нас молодці, завжди цікавляться справами нашої гімназії. Як тільки почули про те, що ми організовуємо підприємництво – одразу відгукнулися допомогти. Дякуємо їм! Їхня допомога для нас важлива, – каже Олексіюк Лариса Миколаївна Олексіюк, завуч гімназії.
Варто зазначити, що Човгузівська гімназія – це культурний осередок села, який об’єднує односельчан. Сюди приходять не лише за знаннями, чи порадами. З початку повномасштабного вторгнення – це і волонтерський пункт, який згуртовує людей допомагати нашим Збройним силам України.
– Ми співпрацюємо з усіма нашими хлопцями-воїнами. Завжди запитуємо, що їм потрібно й стараємося закривати усі їхні потреби. Відкликаються дуже багато наших односельців, й навіть тих, чиї діти вже не навчаються в нашому навчальному закладі. Мене дуже вразило, коли до нас прийшла Лариса Поліщук із Вовковець і принесла 1000 гривень від її батьків-пенсіонерів. Вона розповіла нам, що вони дізнались, що ми у школі постійно допомагаємо й теж захотіли доєднатись. Це надзвичайно сильна підтримка. Ми щиро дякуємо усім!, – каже Лариса Миколаївна.
Наостанок вчителі додають, що для них найважливіше – це зуміти зберегти справжнє дитинство дітям, де панують щирі усмішки і приємні емоції.
– В кожного із нас є свої проблеми, хвилювання . Але це ми залишаємо за дверима нашої гімназії й заходимо сюди зовсім іншими. В нас навчаються діти із сімей, де є учасники бойових дій. Ми знаємо, що вони переживають вдома – це багато хвилювань, емоцій. Ми не маємо права забрати у них дитинства, ми мусимо танцювати, співати, декорувати наші класи, всіляко підтримувати їх. Бо потім, ми не повернемо їм дитинства. Наші діти мають пам’ятати щось хороше, не тільки те, що вони є дітьми війни…
Божена Волинець, студентка Тернопільського Національного Педагогічного Університету
