Погода

Працьовита, енергійна, життєрадісна, з надзвичайно доброю душею – така моя прабабуся Оля. Ще змалечку я любила спілкуватися з нею, слухати її життєві історії. І зараз, коли доросла – люблю не менш. Дорожу моментом, ціную його, бо сьогодні – їй вже 90, а теревенимо ми – все ще як у моєму дитинстві!

Ольга Терентіївна Петрук народилась 2 січня 1934 року в селі Вовківці. Сім’я була багатодітною. Ольга мала ще дві сестрі – Софію та Ганну, і два брати – Євгена і Віктора. Серед живих тепер лиш Оля і найменший Віктор, який зараз проживає на Донеччині – за сотні кілометрів від старшої сестри.

Як і на все її покоління, на долю ювілярки випало чимало важких випробувань. Тривала війна – потім повоєнна відбудова.

Тата свого не помню. Ше як войни не було, його забрали на підготовку в Ямпіль. Тоді всі жінки ходили, носили їсти своїм чоловікам. Якось мати верталась вже додому і породила сина в пшениці – Вітьку, мого найменшого брата. Одна жінка її помогла принести в кошику ту дитину. І на другий день – ми вже сиділи в льосі, ховались, була война. Батько воював і погиб, – розповідає Ольга.

Закінчивши 1 клас Ольга розпочала свій трудовий шлях в колгоспній ланці. В другий клас тільки почала, як вже дали норму. Тоді їй було 14 років. Проте, попри юний вік, не цуралась жодної роботи. Сапала буряки, бараболі копала, гній возила – все робила.

Загалом – важке дитинство було в родини Петруків. Страшенна скрута. Не було що їсти, не мали в що одягнутися, взутися.

Знову і знову найкращі слова хочеться мені сказати про прекрасних господинь з Колок, які продовжують готувати смачні домашні страви для бійців Збройних Сил України. З 6 листопада 2022 року, коли вперше в магазині Маркет-Колки стали робити це, на сьогодні зробили вже 27 разів.

Бо палко вірять у нашу перемогу, бо понад усе таким чином хочуть підтримати наших мужніх захисників. І не тільки наших земляків. Бо всі вони – наші, всі вони там – задля нашого спокою, задля нашого життя, задля нашого майбутнього.

 Отож, про невтомних, працелюбних, енергійних, щирих, душевних Галину Лепетун, Людмилу Бас, Світлану Чернегу, Валентину Шкробу, Наталію Семенюк, Галину Хитрун, Любу Косєнкову. Бо вражають своєю згуртованістю, безкорисливістю, відданістю добрій справі, за яку взялися за покликом серця.

Продовжуємо звітувати перед громадою про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо, незважаючи на морози та хуртовини, на таку холодну пору, нічого не зупиняється, акції на підтримку Збройних Сил України тривають. Бо це потрібно нашим захисникам, нашим землякам, всім бійцям. Бо їм важливо відчувати, що про них не забувають, а нам – усвідомлювати, що це наш внесок у перемогу.

Отож, що відбулося минулого тижня. У Новоставцях небайдужі люди приносили до сільського будинку культури закрутки, продукти довготривалого зберігання, квасину. Зібране завантажили у бус голови штабу Анатолія Козака, до декого ще й під’їхали до хати. Все зібране було доставлене на базу штабу у ТОВ «Подільське». Цього дня ще у Теофіполі збирали теплі речі, ковдри, ватні штани. Бо ж і на сході, і на півдні дуже холодно.

У Волице-Польовій з ініціативи голови сільської ветеранської організації Ніни Козак зібрали понад 100 бляшанок для окопних свічок та два яшики закруток. А в Рідці, в магазині Наталії Пасічник, почали виготовлювати окопні свічки. Долучилися до цієї справи Тетяна Карназей, Галина Баліцька, Галина Карназей, Галина Самчук та Оксана Загородня. Виготовили вже три ящики, які забрав боєць Вадим Харина, який якраз перебував вдома у відпустці. 5 ящиків представник штабу Микола Тимощук вже передав у Тернопіль Володимиру Мосейку для відправки на передову. Ще 5 ящиків вже готові, може, кому з бійців-земляків треба, хай звертаються. Дійшли три посилки окопних свічок «Новою поштою» до бійця Олександра Ковбасюка з Гаївки та його побратимів на Донецький напрямок. Дякують Гуманітарному штабу, дякують людям, які їх виготовили, бо зроблено дуже якісно.