Минулого четверга, 4 січня, у Святці відбулося поховання двох бійців. Крім Олександра Васильовича Гаврилюка, в останню земну дорогу земляки провели і Віктора Петровича Щирбу.

Народився Віктор 20 липня 1985 року у багатодітній родині. Закінчив Святецьку ЗОШ І –ІІІ ступенів, далі здобув спеціальність маляра-штукатура у Базалійському професійно-технічному училищі. В армії не служив. Підробляв, вмів все робити. Одружився, з дружиною Іриною народили двох хлопчиків – Артема і Богдана. Та сімейне життя не склалося, перестали разом жити. Артем, вже девятикласник, проживає з бабусею у Вінницькій області, менший Богдан – з мамою у Київській області.

Кажуть сусіди, знайомі, які його добре знали, що був Віктор дуже трудящим, в його оселі та на подвірї завжди був порядок. Ще ж допомагав людям, не відмовляв, коли його просили про допомогу.

Був мобілізований до лав Збройних Сил України 19 квітня 2023 року. Потрапив до 68 окремої єгерської бригади, після навчання перебував на передовій на східному напрямку.

Наприкінці листопада прибув у відпустку. І пізно ввечері 2 січня 2024 року його знайшли у чужій хаті без ознак життя. За цим фактом порушена кримінальна справа, триває досудове розслідування.

Ось така сумна історія. Тож у четвер, 4 січня, і солдата Віктора Щирбу відспівали у місцевому храмі Православної Церкви України та поховали на сільському цвинтарі, поруч із загиблим Олександром Гаврилюком. Поховали з військовими почестями, з салютом.

Були на похороні мама, дві сестри, син Артем. Не стало в них рідної людини – сина, брата, батька.

А все ця проклята війна, бо забирає в людей найдорожчих. І як з цим змиритися, як жити далі.

А. Джус