Це вже 28-ий боєць, кого ховають у Теофіпольській громаді з початку повномасштабного вторгнення. 16 вересня, у суботу, його провели в останню земну дорогу, з квітами, зі сльозами. Йому виповнилося лише 42 роки. Працював, дбав про свою родину, мав плани на життя. Та все перекреслила жорстока війна. І не видно їй кінця. І забирає вона сміливих та відважних, забирає найкращих, залишає вічний біль, скорботу та печаль.
Народився Віктор Васильович Фукалюк у селі Заруддя 5 вересня 1982 року. Ріс, як всі сільські діти, допомагав батькам, закінчив Строковецьку ЗОШ І-ІІ ступенів, професійно-технічну освіту здобув у Теофіпольському СПТУ-34. Відслужив армію, працював на різних роботах у місцевому господарстві – трактористом, помічником комбайнера, згодом на цукровому заводі. Був учасником АТО, останнім часом працював на залізниці на Теофіпольському цукровому заводі. З дружиною Тамарою Іванівною ростили сина Вадима та донечку Вікторію. Вадим вже закінчив вищий навчальний заклад, здобув професію ветеринарного лікаря, а Вікторія навчається у п’ятому класі Теофіпольського ліцею № 2. Тримали велике хазяйство, давали собі раду. Якось можна було жити.
Але на другий день війни, 25 лютого 2022 року, Віктора мобілізували до лав Збройних Сил. Потрапив до 7 бригади тактичної авіації. Служив поруч, у Старокостянтинові. І не на передовій, а скільки було потрібно перенести ворожих ракетних атак!
Помер 14 вересня 2023 року. Розказали побратими, як було: ранком не вийшов на сніданок, днювальний зайшов, питає, що таке. Відповів, що трохи ще полежить, не треба лікаря. І не виходив, знову зайшов днювальний, а боєць вже впав з ліжка і неживий. Лікарі констатували раптову серцеву смерть.
Привезли померлого Віктора Фукалюка спочатку до рідної хати. Живим коридром, квітами зустріли його односельці, небайдужі жителі громади. Коротке прощання з батьками, дружиною, дітьми, родичами, друзями. Сльози, розпука, відчай, бо у розквіті сил не стало хорошого сина, надійного чоловіка, доброго, турботливого батька. А далі заупокійне богослужіння у місцевій церкві.
Поховали Віктора Фукалюка на цвинтарі у рідному Зарудді з військовими почестями, як Героя. Бо віддав своє життя за кожного з нас. Бо наближав перемогу. Світла пам’ять мужньому захисникові України!
Вічна слава Героям!
А. Джус
