Йде страхітлива війна, бійці Збройних Сил України мужньо тримають оборону, проводять контрнаступальні дії. Всі патріоти, свідомі українці гаряче вірять у перемогу та наближають її. Але найважче там, на передових позиціях, де лютий ворог укріпився на окупованих територіях, побудував три лініїї оборони, все скрізь замінував. Тож кожен метр звільненої української землі политий кров’ю наших бійців. Така жорстока правда цієї війни.
А щодня бачити, як гинуть твої побратими, бачити масштаби жахіть та смертей! В кого може витримати серце?
Ще одна гірка звістка, ще одне страшне, незагойне. горе. Під час проходження військової служби, на посту, раптово, помер наш земляк, житель села Воронівці Сергій Олексійович Луцик.Чорне горе впало на родину вчительки-пенсіонерки, голови сільської ветеранської організації Галини Юхимівни та Олексія Івановича Луциків з Воронівець, з другої Мар’янівки. Бо виростили п’ятеро дітей, двоє синів та троє дочок, всім віддали до останку серце і душу. Вболівали, піклувалися, підтримували кожного, раділи, переживали. Тішилися внуками. І в страшному сні не могли повірити, що буде війна, що прийдеться похоронити старшого сина.
Народився Сергій Луцик 28 листопада 1976 року, для матері та батька був найкращим, був їх надією та опорою. Шукав свою стежину у житті, працював на різних роботах. Здавалося, має хорошу сім’ю, турботливу дружину Ольгу, улюбленого синочка, першокласника Ігорьочка. Живи, роби, радій, будуй, просто живи.
1 січня 2023 року був мобілізований, служив в 33 окремій механізованій бригаді. Помер 6 вересня 2023 року на Харківщині, у Барвінівському районі. І все. Не стало бійця.
Звістка про смерть прийшла ще у четвер, 7 вересня. Як матері було дочекатися сина? У вівторок приїхало до батьків троє побратимів, привезли речі полеглого – картуз, дорожню сумку. Кричала мати, навзрид плакали бійці. А тіла ще не було. Не було його і в середу до сімнадцятої години.
Ймовірно, поховають Героя, а Сергій Луцик – справжній Герой, мужній, хоробрий воїн, бо віддав своє життя за Україну, у четвер, 14 вересня, у Воронівцях.
Розділяємо велике горе родини, низько схиляємо голови у печалі та скорботі.
Вічна слава Героям!
А. Джус
