Деталі

Категорія: №33 від 17.08.2023 року

Перегляди: 194

Це про нашу славну землячку Наталію Луцик, яка вже 18 років живе в Норвегії, займається волонтерством при громадській організації «Українська громада в Норвегії». ЇЇ батько Микола Луцик народився та виріс у Воронівцях.

Наталія ж з батьками проживала у сусідніх Ланівцях, здобувала вищу освіту у Львівському НаціональномуУніверситеті імені Івана Франка. За програмою культурного обміну разом з сестрою Тетяною поїхали до Норвегіїї, вступили там в університет Осло, закінчили магістратуру, згодом в університеті Східної Норвегії отримали додаткову спеціалізацію «вчитель математики та спеціальна педагогіка». Живе, працюює вчителем англійської мови та математики. І вболіває за Україну, рідний край, вже кілька років підтримує Воронівецьку школу.

Детальніше: Є люди, які вболівають за рідний край

Деталі

Категорія: №33 від 17.08.2023 року

Перегляди: 291

Днями мені довелося бути глядачем та вболівальником на одному дуже захопливому, як на мене, та повчальному заході. Це був брейн-ринг на тему «Що я знаю про Україну?» Відбувся він у Теофіполі в Агенції місцевого розвитку з ініцітиви директора цієї комунальної установи Лілії Архипович.

Знаю, що саме вона запропонувала голові відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимиру Кобері та очільнику ГО «Теофіпольська районна організація ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит» Анатолію Стучинському сформувати команду та взяти участь в такому інтелектуальному змаганні.

І наші ветерани, (правда, в команду увійшли також працівники освіти та культури) довели, що представники старшого покоління нашої громади, попри те, що основна частина їхнього життя пройшла в країні з тоталітарним режимом, знають історію України, історію національно-визвольних змагань, культурно-мистецькі надбання, традиції та звичаї українського народу. Хто ж були ці сміливці, які зголосилися взяти участь у змаганні та боротися з командою старшокласників ліцеїв громади?

Детальніше: Незалежна Україна починається з кожного

Деталі

Категорія: №33 від 17.08.2023 року

Перегляди: 208

Рада організації ветеранів України Теофіпольської громади, її президія щиро здоровлять із славним 75-річчям від дня народження члена президії, голову первинної ветеранської організації села Волиця Леоніда Васильовича Кратасюка, яке він святкує сьогодні, 17 серпня.

Дякуємо вам за теплоту, турботу про людей, яку даруєте щоденно тим, хто приходить до вас за порадою та допомогою. Хай зерна любові, які ви сієте в людських душах, проростають плодами милосердя та добром на славу Божу і вам на радість. А ще – за щирість душі, мудрі поради по дальшому розвитку ветеранського та волонтерського руху нашого краю, дружню підтримку по згуртуванню людей поважного віку в одну сім’ю однодумців. Саме цими якостями зуміли зберегти і примножити традиції, започатковані вашими попередниками. Багато труднощів, випробувань у свій час переніс наш іменинник, ця прекрасна людина. Та пройшов через них із гідністю і залишається таким же привітним, доброзичливим, милосердним. Насамперед, відповідальним.

Нехай Господь щедро обдаровує вас усіма ласками, надихаючі на нові здобутки у нелегкій громадській діяльності. Особливо тепер, коли йде жорстока війна, коли український народ захищає рідну землю від російських загарбників. Хоч ця війна принесла та приносить горе, біль, є велика гордість за односельців, які боронять Україну від рашистів. Дякуємо кожній матері, яка виростила воїна, кожній дружині, яка його підтримує.

Детальніше: Про добру людину промовимо слово

Деталі

Категорія: №33 від 17.08.2023 року

Перегляди: 203

6 серпня 2023 року перестало битися серце дорогої людини, дружини нашого незабутнього дядька Олександра Пилиповича Булківського Зінаїди Єгорівни Булківської. Не стало берегині нашого роду, щирої, сонячної, працелюбної, життєрадісної людини.

Народилася Зінаїда Єгорівна 25 серпня 1935 в багатодітній родин в Казахстані. Батько працював на залізниці, і, рятуючись від сталінськиї репресій, більше двох-трьох років на одному місці не затримувався, мігруючи по всьому Союзу. Так доля закинула йогов далекий Казахстан. Дівчина, незважаючи на мізерні статки сім’ї, зуміла закінчити педучилище, а пізніше і педінститут, працювала вихователькою у дитячому садочку,викладачем психології у педучилищі, інспектором дошкільних навчальних закладів Кустанайського обласного відділу освіти. Виховувала від народження до повноліття доньку своєї старшої сестри Марії.

У 1975 році вийшла заміж за вдівця з трьома дітьми Олександра Булківського, зігріла їх своєю материнською любов’ю, стала для них найріднішою людиною. І діти відчули її материнську ласку та називали її найсвятішим сломом «мама». А Зінаїда заради них пішла на самопожертву, відмовившись від народженняспільних дітей. Тягар сімейних турбот ліг на її плечі, оскільки чоловік часто перебував у довготривалих відрядженнях.

Детальніше: Світлій пам’яті Зінаїди Єгорівни Булківської