Летять роки, пливе час рікою, і ніхто його зупинити не може. Бо так влаштований світ і таке швидкоплинне людське життя. І прожити його треба гідно, ладнати з людьми, творити добро. Нещодавно, а саме 28 січня, нашому хорошому товаришу Петру Павловичу Олійнику з Теофіполя виповнилося 80 років. І не віриться, бо по-молодечому запальний, активний, товариський,  завжди позитивно налаштований.

Народився наш ювіляр у мальовничому селі Хорошів на Білогірщині. На його дитинство та юність, як і всього покоління «дітей війни», випали трудні часи, нестатки. Але була сильна надія, що життя буде кращим, заможнішим. З цією надією та вірою і йшов по життєвій ниві. Здобув сільськогосподарську освіту, працював, проявив себе здібним організатором. Був на партійній та профспілковій роботі, поважав, турбувався про людей праці.

З дружиною Галиною Григорівною виростили двоє прекрасних дітей – Світлану та Ігоря, дочекалися онуків. Має Петро Павлович дуже гарну рису – не любить сидіти без діла та байдикувати. Треба йому весь час чимось займатися. Вже роками розводить бджіл, припала йому до душі ця справа, що вимагає вмінь та особливої ретельності. А у вільну часинку ще дуже любить рибалити, щоб побалувати домашніх смачною рибкою.

Вже багато років наш ювіляр співає у народному аматорському хоровому колективі ветеранів «Відлуння», бо має гарний голос, любить українську пісню.  І це його прекрасно храктеризує, бо треба скрізь встигати, бути зібраним та організованим.

Отож, з роси та води вам, Петре Павловичу! Живіть, трудіться, співайте, радійте життю, робіть його кращим ще довго-довго!

Вірні друзі