Погода

Летять роки, пливе час рікою, і ніхто його зупинити не може. Бо так влаштований світ і таке швидкоплинне людське життя. І прожити його треба гідно, ладнати з людьми, творити добро. Нещодавно, а саме 28 січня, нашому хорошому товаришу Петру Павловичу Олійнику з Теофіполя виповнилося 80 років. І не віриться, бо по-молодечому запальний, активний, товариський,  завжди позитивно налаштований.

Так можна окреслити життєвий шлях ветерана педагогічної праці, справжнього подвижника освітньої ниви Теофіпольщини Лідії Сергіївни Романюк з Волиці. 2 лютого цій мудрій, справедливій людині з активною громадянською позицією людині виповнюється 90 років.

Не раз наша газета писала про Лідію Сергіївну, адже вона – живий свідок історії нашого краю, одна з славної когорти будівничих освітньої галузі району. Народилася в бідній селянській родині, була старшою серед шести дітей, в одинадцять років, у 44 році, коли батька забрали на фронт, пішла працювати в колгосп: мати – на свиноферму, вона – з дітьми, мама – додому, вона – на роботу. Босими ногами по стерні ходила,  водила коней з боронами, коровою у ярмі скородила, косила, жала. А як переростком пішла у Волицьку початкову  школу, в другий клас, ходила через день, бо чоботи були одні на двох з сестрою Ганною. Закінчила Поляхівську семирічку, а тут і середню школу відкрили, добре вчилася, дуже любила математику. Вступати в Бердичівський педагогічний інститут поїхала в полотняній сорочці, а на поїзд прийшла пішки до Білогородки, було це у 1953 році.

30 січня Теофіпольщина попрощалася ще з одним Героєм, 22-річним бійцем 92 окремої механізованої бригади, учасником бойових дій  Артуром Миколайовичем Камінським.  21 листопада 2018 року був призваний на строкову службу, по її завершенні уклав контракт на службу у Збройних Силах України. Загинув 23 січня 2023 року у Луганській області.

Не можна змиритися, не можна простити, що у цій страшній війні за нашу свободу, проти дикої навали російських окупантів гине молодий цвіт нації, молода надія країни, гинуть кращі, яким ще жити і жити, радіти життю, ростити дітей, будувати справедливу державу.

Вже майже рік Україна героїчно бореться за свою незалежність, протистоїть повномасштабній агресії російської федерації, а воїни Збройних Сил України вражають світ своєю мужністю та незламністю. Серед них – наші земляки, кадрові військовослужбовці, контрактники, мобілізовані та добровольці. В тому числі і вони зупинили наступ переважаючого в техніці та живій силі ворога, утримують позиції ЗСУ на гарячих напрямках, крок за кроком звільняють тимчасово окуповані території. Сьогоднішня наша розповідь - про одного з них – добровольця,  рядового,31-річного  Олександра  Слободенюка  з Новоіванівки.

Тиждень тому Гуманітарний штаб Теофіпольщини знову відправив вантаж до волонтерського центру Володимира Мосейка  у Тернопіль. Цього разу це були готові страви, які приготували господині з села Колки.

З самого початку війни жителі цього села долучилися до збору продуктів  довготривалого зберігання для бійців Збройних Сил України. А далі господині вирішили готувати готові страви. Центром цієї  волонтерської акції став магазин – Маркет-Колки, власник якого Петро Лепетун. Він купив газовий балон, встановив газову плиту. А організувала цю справу його мама, Галина Іванівна, продавець магазину. Ось що вона розповіла: