… Рвуться снаряди, падають міни, передову наших військ накривають рашистські гради, суцільне пекло… Чути крик: «Я ранений … допоможіть!» Тут на допомогу повзе тендітна, відважна парамедик Аліна. Щоб врятувати нашого бійця, надає першу допомогу, зупиняє страшну кровотечу, дає знеболення і з усіх сил відтягує пораненого у безпечне місце, викликає підмогу.
Голубі, наче озерця очі, світле волосся, симпатичні ямочки на щоках, привітний погляд – це наш бойовий парамедик сержант Аліна Мельник зі Святця.
Народилася 6 березня 1998 року. Після закінчення 9 класів Святецької ЗОШ І-ІІІ степенів вступила до Хмельницького базового медичного коледжу, де здобула фах фельдшера. Згодом закінчила гуманітарно-педагогічний факультет Хмельницького Національного Університету за спеціальністю основи здоров’я, фізична культура та спорт. У 2016 році за контрактом вступила до Збройних Сил України, як військовий парамедик. Пройшла навчання у 169 навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого. Тут сталася така історія, яка запам’яталася назавжди. Аліні, яка носить 35 розмір взуття, видали найменші берці- 40 розміру. У них довелося здавати всі нормативи. Отримала оцінку «відмінно», але ноги нестерпно боліли від натертих ран. Так розпочалося військове життя у 19 річного парамедика Аліни Мельник.
Після навчання у «Десні» продовжила службу у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила. На шевроні військової форми слова «Україна- мати, батько наш- Бандера» і портрет Степана Бандери. Під час ротації бригада перебуває на Заході України. А в основному – це гарячі точки нашої Батьківщини: Гірське, Костянтинівка, Зайцеве, Мар’їнка, Золоте, Південне та інші населені пункти Донецької, Луганської, Миколаївської, Харківської областей.
При виконанні будь-яких службових (бойових) завдань Аліна проявляє мужність, сумлінність, рішучість, відповідальність, порядність, за що нагороджена високими урядовими нагородами:
16.11.2016 р. – Відзнака Президента України №53/2016. П.Порошенко
12.10.2018 р.- Грамота командувача військ оперативного командування «Захід»
14.10.2018р. – Медаль «Честю за волю З ОМПБ»
06.03.2019 р. –Медаль «Операція об’єднаних сил за звитягу та вірність»
( Вручив генерал-лейтенант С.І. Наєв)
20.08.2019 р. Наказ № 775. Відзнака командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня.
28.12.2019 р. Подяка командира 24 окремої механізованої бригади.
28.06.2020 р. Грамота командувача об’єднаних сил.
01.09.2020 р. Грамота командира 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
18.11.2021р. Грамота 1 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
17.12.2021 р. Наказ № 369. Відзнака командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» Іступеня.
У своїх 24 роки Аліна Мельник була виконуючою обов’язки начальника медичної служби батальйону, пройшла шлях санінструктора розвідки. Сьогодні вона – старший бойовий парамедик.
Як розповідають батьки Аліни Іван Григорович і Валентина Степанівна, їх донька завжди тиха, скромна. Як виходило приїхати додому, то тільки у цивільному одязі. На запитання братиків чому не приїжджає у військовій формі, відповідає, що не хоче привертати до себе додаткової уваги і запитань.
З самого дитинства дівчинка любила тварин ( це, мабуть, передалося від батька, він ветеринарний лікар). І тепер, де б не знаходилась наша героїня, вона завжди рятує і чотирьохлапих друзів собак і кішок. Неодноразово запитувала у тата, чим можна вилікувати тварину і в якій дозі.
Валентина Степанівна з розповідей доньки знає, що на фронті треба виконувати все, як по медичній лінії, так і доводилося рити траншеї, готувати їжу для побратимів, стріляти з міномета, автомата, керувати бойовим медичним автомобілем. Адже ти - військовозобов’язана. А ще повідує мама, що дуже любить Аліна читати. Перечитує Ліну Костенко, Тараса Шевченка, Дейла Карнегі. Крім усього іншого, багато книг привозять волонтери.
- Бачила я фотокартки, де великі короби з підписом: Аліна 24. Це адресно привозили передачі волонтери для 24 бригади. Волонтери для них – це все,- говорить, витираючи сльози мама, - я молю Бога, щоб тільки залишилась живою, щоб всі діти, чоловіки, жінки повернулись до своїх домівок, щоб закінчилося це жахіття на нашій рідній землі. Важко мені згадувати, але грудень 2021 року був для нас дуже тривожним. Щось відчувало материнське серце, хоча, як і завжди, спокійним, лагідним тоном обзивалась Алінка: «У мене все добре. А як тато? Як хлопці?» ( У сім’ї Мельників три синочки і лапочка дочка) І тут у слухавці почувся скрепіт дверей…
- Аліна, де ти? (Адже у бліндажах немає дверей і такого скрипу).
- Та, я у подружки вдома,- відповіла на тому кінці моя дитина.
А мені неспокій розриває душу. Згодом ми дізналися, що біля Сєвєродонецька, під час жорстоких оборонних боїв, Аліна отримала осколкове поранення. ЇЇ зразу ж госпіталізували у Сєвєродонецьк. Там то і скрипіли ті двері… Пройшла лікування, реабілітацію, повернулась у свою 24 бригаду. Адже у лютому мала відбутись ротація. Та ранок 24 змінив усе. Війна… Повномасштабна, брудна, несправедлива війна.
Тепер наша Аліна знаходиться у Донецькій області. Звичайно, не все вона розповідає про війну, про героїзм своїх побратимів. Та її історія, сім років служби у Збройних Силах України, її сміливість та відвага, вірність Вітчизні є прикладом для молодого покоління. Бо коли є такі, як Аліна Мельник, Україна переможе.
Надія Сут, заступник директора з виховної роботи Святецького ліцею
