Є у нашій Турівці родина, яку так і хочеться поставити у приклад. Це родина Любові Михайлової, її дочки Людмили та зятя Павла Гончарука. Бо ж не лише дають раду на своєму обійсті, завжди тут кругом порядок, все доглянуте, любо й глянути. Ще ж за власні кошти при в'їзді у Турівку встановили фігуру – хрест з розп'яттям Ісуса Хреста. Щоб нагадував всім нам, що треба жити по заповідям Божим, бути добрими, справедливими, жити у злагоді та мирі. Сталося це вісім років тому, прикрасила фігура наше село. І весь цей час ця гарна родина доглядає за цим святим місцем, сіє, насаджує квіти, квітують вони з ранньої весни до пізньої осені. І ніколи їм про це не треба нагадувати, як ото часом треба декому з живих казати про занедбані могили померлих. Бо взяли на себе такий обов'язок, самі тихенько все роблять від душі, ні на кого не нарікають.

А нещодавно ця родина ще раз нас просто здивувала. Павло Гончарук з першого дня війни пішов добровольцем  на фронт захищати рідну Україну від російських загарбників. Був у гарячих точках, довелося йому багато пережити, не знав, чи виживе, отримав важку контузію. Як пройшов реабілітацію, вирішив за власні кошти встановити над фігурою купол – щоб було краще, так як коло великих  храмів.

І як тепер стало тут урочисто, велично. З першого погляду вже зрозуміло, що споруда ця не з дешевих,  але так вирішив Павло. Бо там, на передовій, без Бога в серці – ніяк, всі просять Всевишнього, щоб захистив, зберіг життя.

 Від себе особисто, від жителів Турівки щиро дякую за таку громадянську, людяну  позицію цій хорошій родині. Бо ж є насправді взірцем для нашої громади.

Антоніна Гуменюк, староста Лідихівського старостату