( З історії православної церкви в Теофіполі)
«Під час війни ми не маємо права приймати жодного закону, який розколює суспільство»,- заявив спікер Українського парламенту Руслан Стефанчук, Також він наголосив, що в такий час українська нація має бути єдиною. Сьогодні унікальний шанс - усі зняли свої маски. Війна усім показує - хто є хто, суспільство може реально бачити, хто за Україну, а хто має інші наміри. Отож варто нагадати, що УПЦ є не лише самостійною ще з 1991 року, а й одним із потужних і ефективних суспільних інститутів надання гуманітарної підтримки на потреби українського війська та переселенців. У своєму зверненні 24 лютого 2022 року Блаженнійший Митрополит Онуфрій, очільник УПЦ, приклав Боже благословення на українських воїнів. Він ще в 2020 висловив таку думку: «Господь сказав нам, що дорога, яка веде у життя вічне, це тісна дорога, а та, яка веде до загибелі - широка дорога. Важливо зберігати чистоту православної віри та йти вузьким шляхом до вічності, пам’ятаючи, що на цій дорозі справжня свобода, справжнє щастя, справжній мир і справжня радість. Якщо людина має мир у собі, то випромінюючи його, має мир навколо».
Кожен з нас безперечно знає, що з людиною, яка має хороші думки, випромінює добро приємно бути поруч, а з людиною, яка зовнішньо пристойна, але наповнена злом, усіх ненавидить, навіть стояти близько важко. Ми повинні піклуватися про те, щоб наповнювати себе добрими думками, адже вони - це слово Боже, це молитва, це благі справи, це покаяння. У молитві людина пізнає мудрість. Саме православна церква впродовж багатьох років своєю атмосферою давала можливість людям побути наодинці з Богом, знайти пораду однодумців. Ось чому в кожному населеному пункті споруджували церкви.
У попередній статті була розповідь про будівництво Покровського храму у Теофіполі, який освятили в 1893 році. В архівах збереглися списки жителів нашого містечка, котрі жертвували на храм. Виявляється, що у ХІХ столітті заможні люди містечка заповідали на утримання храму свої кошти або ж відсотки від них, вкладені в Теофіпольський сільський банк. Так, купчиха Іуліанна Джогова в 1867 році заповіла дохід від свого капіталу в 200 карбованців, які знаходилися в Кременецькій ощадній касі, на утримання храму .
Із 1880 року існувало церковно-приходське товариство, яке купило біля кладовища будинок із 5 кімнатами, сараєм та городом. У цьому приміщенні жили 4 бездомні бідняки, які користувалися опаленням та освітленням, слідкували за садком.
Православний священник опікувався освітою. Діяло три церковні школи: одна - в Теофіполі, друга - в селі Михнівка, а третя - в селі Коров’є. Із них учні щорічно переводились у фундушове двокласне училище, яке давало середню освіту. При школах та фундушовому училищі були садки та городи.
До Теофіпольського церковного приходу належали сусідні села Тараканівка та Коров’є, де знаходилося особливе кладовище із каплицею.
Загалом, за переписом 1895 року в нашому містечку та приписних двох селах було 333 дворища та 2705 православних прихожан, 241 двір римо-католиків та 3350 дворів євреїв. Відомі прізвища священнослужителів: Олексій Стабельський (до 1763 р.), Яків Торжецький (до 1779 р.), Михайло Хотовицький(до 1804р.), Яків Фостек(до 1826 р.), Павло Дучинський (до 1836 р.), протоієрей Олексій Олесницький та згодом його син Антоній Олесницький.
До цього приходу належала ще одна церква на міському кладовищі. Довгий час на її місці після пожежі зберігалася велика яма. Тепер біля цього місця, в центрі кладовища, смітник. Церква на кладовищі в ім’я Святої мучениці Надії була збудована в 1867 році на кошти судового слідчого 3 дільниці Старокостянтинівської округи Євгена Струтинського .
Церква була кам’яною і покрита гонтом. У 1880 біля неї побудовано кам’яну дзвіницю за заповітом відставного фельдфебеля Петра Архиповича, який виділив на будівництво 700 карбованців.
У 1891 році на дзвіниці добудували ще один поверх із дерева і всю церкву перекрили жестю. Був перероблений і купол на церкві. Гроші виділив меценат Струтинський в сумі 500 карбованців в пам’ять його матері Єфросинії, яка була похована в цій церкві. Старожили розповідають, що ця церква згоріла після того, як на неї «впав грім». Теофіпольська громада має об’єднатися і прибрати смітник на старому кладовищі і облаштувати на краю спеціальне місце для сміття. Рівень свідомості і культури громадян оцінюється відношенням до місць смутку - кладовищ.
Ми повинні жити на землі праведно, не ходити кривими шляхами, а йти шляхом, вказаним Ісусом Христом 2 тисячі років тому, та зберігати чистоту православної віри і молитися про всіх людей, тому що в Бозі люди красиві, а без Бога – ніщо. Безумці, які чинять зло і відійшли від Бога, будуть покарані. Людина, яка живе з Богом – усе долає, в яку б епоху вона не народилася. Бережемо чистоту віри, яку одержали від своїх предків.
Олена Станчук
