Погода

Будемо жити,


буде багато роботи

16 березня, 21 день повномасштабного вторгнення російських військ на територію суверенної України. Підрозділи Збройних Сил України на Сході, Півдні та Півночі ведуть важкі бої, захищають рубежі, на деяких позиціях переходять в контрнаступ. Ворог скаженіє, не отримуючи переваг на суші, завдає ракетно-бомбових ударів, нищить українські міста, руйнує цивільну інфраструктуру, вбиває мирних жителів, творить гуманітарну катастрофу. Величезну ціну платить Україна, та вона вистоїть, неодмінно переможе російську орду.

Теофіпольщина продовжує вносити свою частку у підтримку Збройних Сил України, у велику спільну перемогу над лютим ворогом. Це роблять жителі нашого краю різних поколінь – і молодь, і школярі, і працівники галузей народного господарства, і ветерани. Хто плете маскувальні сітки, хто збирає продукти, сортує їх до відправки, хто зайнятий у приготуванні готових страв, хто укріплює блокпости, будує оборонні споруди, а хто стає учасником добровольчих формувань з охорони важливих об’єктів місцевої інфраструктури.

Україна


переможе

Продовжуємо розповідати про зразки підтримки Збройних Сил України жителями Теофіпольщини. Бо ж віримо, що не знайшлося у нашій громаді жодної людини, серце та душу якої б не зачепила ця страхітлива війна, ця жахлива агресія проти мирної України, мужність, стійкість, героїзм українських військових.
Тож уже на третій день війни у Воронівцях та Немиринцях розгорнувся волонтерський рух. Центром його стала Воронівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, а його організатором - заступник директора з навчально-виховної роботи Ніна Пилипчук.
- Спочатку ми оголосили збір продуктів, - розказує Ніна Петрівна, - до цієї акції масово долучилися люди з Воронівець, Немиринець та Ільковець. Відгукнулася майже кожна родина, приносили в кого що було – картоплю, моркву, буряки, цибулю, часник, цукор, сало, жир, тушонку, цукор, консервацію. За свої гроші люди купували та приносили хліб, печиво, цукерки, ліки, бинти, рукавиці, шкарпетки, миючі засоби та засоби гігієни. Багато хліба нам передали з нашої Воронівецької церкви, якраз була поминальна субота. Ми посушили його на сухарі. За два дні ми зібрали біля двох тонн продуктів, все посортували. Тоді постало питання, як доставити все це нашим бійцям. Вирішили зв’язатися з відомим волонтером з Тернополя, наказним отаманам Тернопільського крайового коша Українського козацтва генералом-хорунжим Володимиром Мосейком.