Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 8 від 24.02.2022 року
Перегляди: 331

Не забуваймо

20 лютого Україна відзначила День Героїв Небесної Сотні. Минуло вже 8 років, коли у Києві, на Майдані Незалежності та вулиці Грушевського відбулося масове вбивство беззбройних мітингувальників, учасників Революції Гідності. Злочинні дії тодішнього президента Віктора Януковича та його високопосадовців призвели до загибелі більше сотні людей, поранення кількох сотень учасників протестів.
У кривавому протистоянні загинули і правоохоронці. 20 лютого, у день жалоби від кулі снайпера загинув наш земляк Микола Миколайович Симисюк з Троянівки. Страшне горе прийшло в родину добрих, трудящих людей Марії Трохимівни та Миколи Івановича Симисюків. Бо виростили вони хорошого сина, розумного, доброго, працьовитого, ніхто про нього не сказав поганого слова. Коля закінчив Строковецьку дев’ятирічку, навчався у Хмельницькій МАУП, пішов в армію, служив у прикордонних військах. Далі працював у Києві інженером на ремонтно-механічному заводі, заочно здобував вищу освіту в Подільській Аграрно-Технічній Академії. Останні шість років служив у Київському «Беркуті». Був щирим, доброзичливим, радів життю, збирався одружуватися.

Деталі
Категорія: № 8 від 24.02.2022 року
Перегляди: 389

Вже не їду в село…

Пролетіли 4 роки як я попрощався з моїм рідним, дорогим селом, колисочкою мого худенького сирітського дитинства, надійним гніздечком моєї ранньої шкільної юності. То був 2017 рік…Пролетіли і мої 80 літ…
Довго стояв, молився, витираючи сльози, над могилою моєї ріденької, милої, так вистражданої матусі, вдови «врага народа», прощався навіки з нею. Прощавсь, молився над могилами сестричок, братів, всіх своїх рідних, сусідів, друзів дитинства, шкільних товаришів…


Прощався… Яке сумне те слово. Як же описати словами той біль, той щем у серці, ту вічну розлуку, той смуток? Ото й попросив на допомогу те зболене серце, свою дуже чутливу душу з густим туманом вічної туги.
І ось мій останній ранок в селі. Поснідав. З літньої кухні пішов у хату, став перед іконами, помолився: прощай, хато – палацик маминого онука Володі (Царство йому Небесне). Ти гарна, цегляна, під шифером, а мені перед очима з’явилась моя, наша старенька сумна глиняна під соломою, яка чекала нас після повернення із заслання за татові «гріхи».

Деталі
Категорія: № 8 від 24.02.2022 року
Перегляди: 379

Вшанували матір   героя

У неділю, 20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, пережила Ганна Петрівна Масловська з Шибени, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, учасника бойових дій Леоніда Анатолійовича Масловського, спектр почуттів.
Вже майже два роки, як поселилося в її серці невимовне горе, бо ж поховала хорошого сина, свою надію та поміч. І те горе не заїсти, і не запити. Бо так само щодня сходить сонце, співають пташки, щороку весною зацвітають сади, лиш більш немає на світі його, рідної, найдорожчої кровинки. На що не гляне – скрізь його вмілі, невтомні руки, був інженером-будівельником, вмів все робити. І як жити з такою мукою та тугою в душі, як змиритися?
А ще з минулої Покрови ятрилася в її серці велика кривда – прочекала на цвинтарі, коло могили сина з 9 годин ранку до трьох годин дня учасників автопробігу. Організувала його Теофіпольська селищна рада, аби вшанувати загиблих бійців-земляків, учасників неоголошеної російсько-української війни.

Деталі
Категорія: № 8 від 24.02.2022 року
Перегляди: 359

Дорога наша


Люба Терентівна

19 лютого вчительці-пенсіонерці Шибенської середньої школи Любі Терентівні Таранській виповнилося 90 років. 39 років навчала вона школярів фізики, складному предмету, робила це легко, з-захопленням, повністю віддавалася педагогічній роботі. ЇЇ любили та поважали учні, хоч була дуже вимогливою, нікому нічого не сходило з рук, фізику треба було вчити.
І її таки вчили, і старанні школярі, і не дуже. То ж і досі випускники школи згадують про неї з теплотою. Було і багато кумедних ситуацій, треба було і зауваження зробити, і гримнути, бо ж у ті часи в класах було по 30 і більше учнів, і пожартувати, та ніколи на неї ніхто не ображався, згадують про Любу Терентівну з радістю та веселою усмішкою. Бо ж фізика – це великий світ, це знання, без яких не можна обійтися, а навчання в школі – незабутній час.