Погода

Вшанували матір   героя

У неділю, 20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, пережила Ганна Петрівна Масловська з Шибени, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, учасника бойових дій Леоніда Анатолійовича Масловського, спектр почуттів.
Вже майже два роки, як поселилося в її серці невимовне горе, бо ж поховала хорошого сина, свою надію та поміч. І те горе не заїсти, і не запити. Бо так само щодня сходить сонце, співають пташки, щороку весною зацвітають сади, лиш більш немає на світі його, рідної, найдорожчої кровинки. На що не гляне – скрізь його вмілі, невтомні руки, був інженером-будівельником, вмів все робити. І як жити з такою мукою та тугою в душі, як змиритися?
А ще з минулої Покрови ятрилася в її серці велика кривда – прочекала на цвинтарі, коло могили сина з 9 годин ранку до трьох годин дня учасників автопробігу. Організувала його Теофіпольська селищна рада, аби вшанувати загиблих бійців-земляків, учасників неоголошеної російсько-української війни.

Та чомусь ці організатори не знали, що бійців, які відійшли за межу вічності у статусі військовослужбовців Збройних Сил України, на території громади восьмеро, а не семеро. Був Леонід Масловський старшим лейтенантом, служив заступником командира першої танкової роти з озброєння танкового батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Пішов служити, захищати Україну у 55 років, мав нагороди, був поранений та контужений, а помер у військовому госпіталі Львова від хвороби, що стала наслідком травми, отриманої на фронті. Є на те всі документи.
- Мені вже нічого не треба, - з болем казала Ганна Петрівна, - бо легше мені вже ніколи не буде, певне, доля в мене така – оплакувати своїх синів, поховала меншого Сашу, а тепер старшого Льоню. Але як же можна було так вчинити? Нащо мені так наплювати в душу? Оце в нас така влада!
Дуже здивувалася, коли у минулу неділю до її оселі завітала представник благодійного фонду «Ми поруч» народного депутата України Сергія Лабазюка Лариса Томчук. Вручила матері загиблого бійця Подяку та матеріальну допомогу. Розчулилася Ганна Петрівна, сліз не стримувала, але це вже були інші сльози. Це були сльози вдячності, що її не забули, що про неї згадали, що не самоті вона зі своїм горем, що вшанували і її сина – захисника України. Читала-перечитувала:
Подяка Масловській Ганні Петрівні
за зразкове виконання батьківських обов’язків та патріотичне виховання сина Леоніда, справжнього героя, мужнього бійця, гідного громадянина своєї країни, мужність якого є прикладом сили духу, справжнього героїзму, зразком самовідданого служіння українському народові й Батьківщині.
З повагою, Сергій Лабазюк, народний депутат України, голова Хмельницької обласної організації політичної партії «За майбутнє»
Від душі дякувала Сергію Петровичу, тремтіло її зболене серце: яка людина, а уважив її – просту жінку, згорьовану матір. Бо що б, здавалося, слова - а стало її на душі світліше.
Галина Тебенько