ГРЕНАДЕР ПЕРШОЇ
СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Ця світлина датована серпнем 1915 року. На ній уродженець селища Теофіполь Володимир Архипович, який надіслав її з театру бойових дій Першої світової війни з надписом, своїй милій Фані (дружині), Олі (донечці) .
Всевишній зберіг йому життя у кривавій борні Брусилівського прориву, бо наслідком була перемога, а також сотні тисяч вбитих, особливо на Волині, де мирно спочивають у великих братських могилах, що у по-ліських лісах. Серед полеглих по обидва боки фронту українці, росіяни, австрійці, угорці, німці та інші національності. Незважаючи на успішно проведену операцію, імператор Микола ІІ відхилив подання про нагородження генерала О.О. Брусилова орденом Св. Георгія - ІІ ступеня.
Вцілілий Володимир Ілліч пережив те світове криваве місиво, дві революції, Громадянську і Другу світові війни. Його столярними виробами «червонодеревника» багато років прикрашали оселі жителі містечка, що на річці Полква.
Проте у 1935 році, з початком розгулу репресій, миролюбну, трудову сім’ю спіткала біда. У серпні Феозлу Архипович, матір чотирьох дітей, заарештували, як церковну активістку і в грудні Вінницький обласний суд за поданням теофіпольських чекістів засудив її до трьох років позбавлення волі у виправно - трудових таборах.
Однак за висновками компетентних дослідників - краєзнавців, Архипович Ф.Ф. була покарана за дрібницю, яка не заслуговувала ніякої уваги. Фактично це була розправа за релігійні переконання, щоб легше було закрити і розвалити церкву. Зміст записки, яку вона розповсюдила у 9 – ти екземплярах зовсім не підпадав під статтю 51. 10 КК УРСР, як антирадянську агітацію на підставі якої її ув’язнили.
На другій світлині 1952 року, справа наліво, тендітна мама, бабуся Архипович Ф.Ф., їх дочка Галина, і чоловік, дідусь Володимир Ілліч та їх онуки (у центрі трирічна Таня, моя дружина). У першому ряду справа її сестра, одинадцятилітня Раїса Сорока, яка проживає нині у прифронтовому Маріуполі. Всі решта досі знайшли вічнй спочинок на цвинтарах смт Теофіполя.
Ростислав Троян, член НСЖУ
