Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 464

         Пам’ятаймо їх завжди 

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини сталася жахлива аварія на Чорнобильській атомній станції, яку згодом назвуть наймасштабнішою катастрофою ХХ століття.
Перше офіційне повідомлення в СРСР під тиском міжнародної спільноти було зроблено 28 квітня 1986 року, хоча наймасшабніша аварія на ЧАЕС сталася 26 квітня. Було лаконічне повідомлення: «На Чорнобильській АЕС сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи по ліквідації. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію». Скупі фрази…І лише згодом, аж 9 травня, з’явилися перші поради щодо масозахисту людей від впливу радіації.
Все робилося не в інтересах населення, засекречувалось та приховувалось.
І цей страшний урок Чорнобиля нам усім потрібно пам’ятати.


Час невблаганний. Пройшло 35 років від цієї страшної аварії. З тодішнього Теофіпольського району у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяло участь більше сотні чоловік. Точної цифри, на жаль, не знає ніхто. Чому, запитаєте ви? Тому, що громадських організацій на той час не було. Владі було вигідно приховувати справжню цифру постраждалих, бо потрібно було надавати хоча б якісь пільги . Самі ж чорнобильці неохоче про це розповідали, бо отримали у військових частинах накази про нерозголошення всіх масштабів та подробиць того, що пережили самі та бачили на свої очі. І лише у 1991 році, коли люди, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків цієї масштабної аварії, зіткнулись з труднощами і не в змозі були вирішити будь-які питання, пов’язанні зі своїми проблемами, почали об’єднуватися у громадські обєднання, які і стали їхніми помічниками. Саме безкоштовні керівники громадських чорнобильських організацій взяли на себе функцію захисників і порадників людей, обпалених атомом. Що могли допомагали самі. Якщо ж було не під силу - виносили біди та проблеми чорнобильців на вищий рівень.

Деталі
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 455

Бережімо  природу

Постійно працівники місцевого підрозділу МНС, екологічної інспекції попереджають жителів Теофіпольщини про небезпеку спалювання сухої трави на відкритих територіях. Закликали суворо дотримуватися правил пожежної безпеки, бо ж це може призвести до пожеж, до випалювання луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю. Та якщо хтось дозволяє собі цим нехтувати, настають погані наслідки.
От житель Карабіївки С. у суху вітряну погоду спалював на своєму городі залишки торішньої кукурудзи. Та оскільки город знаходиться поруч із зарослим ставком, вогонь перекинувся на цю територію. Вигоріло біля 15 гектарів, нанесені збитки природньому середовищу громади.
Це зафіксували працівники відповідних спецслужб, склали постанову, якою передбачений штраф у розмірі 3 060 гривень. Склали і протокол про адміністративне правопорушення, який спрямували на розгляд адміністративної комісії при Теофіпольській селищній раді. Також ці матеріали надали на розгляд екологічної інспекції у Хмельницькій області, де мають встановити розміри шкоди, нанесеній екологічній безпеці нашого краю, а також міру покарання особі, яка це спричинила.

Деталі
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 547

Забута історія храму


в Карабіївці

Невід’ємною складовою життя будь-якого народу є його духовність. На жаль, склалося так, що ми маємо обмежені уявлення про духовну сторону історії життя наших предків. В умовах сучасного відродження духовності з’явилася потреба дізнатися про храми, якими вони були, якою цінною інформацією про наших предків вони володіли.

У цій статті хочеться розповісти про історію храму Різдва Пресвятої Богородиці в Карабіївці. Історія храму розпочинається закладенням наріжного каменя Теофіпольським деканом Яковом Поржецьким з дозволу уніатського єпископа Луцького Сильвестра Рудницького-Любинецького та його освячення 8 вересня 1772 року. Згідно з церковного опису, хрестоподібний храм був досить великим та розташовувався в центрі села на просторій рівнині. Його довжина складала близько 18,5 м, ширина 7,11 м, висота 14,2 м. Церква була дерев’яною, обшита дошками та покрита гонтою. Стіни пофарбовані в білий колір, а дах - в зелений. Ремонтні роботи проводились в 1840 р. (поставлено на кам’яний фундамент), в 1852 р. (добудовано ризницю) та в 1869 р. (покрито бляхою та обшито сосновими дошками). Нам в певному розумінні пощастило, оскільки ми маємо не лише малюнок фасаду церкви, а й плани церкви та дзвіниці, креслення іконостасу та перестінків.

Деталі
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 549

Епідемічна ситуація


стабілізується

Хмельницька область продовжує перебувати у «червоній зоні» захворюваності на коронавірусну інфекцію. Тож карантинні обмеження продовжують діяти. Що ж відбувається на території Теофіпольської ОТГ? Як повідомив завідувач Теофіпольським районним лабораторним відділенням Віктор Побока, станом на ранок 21 квітня, з початку пандемії на Теофіпольщині захворіло 2092 людей, з початку року – 780, всього померло 39, з початку року – 21. З початку пандемії захворіло 112 дітей.
Про те, як проходить кампанія з вакцинування, коментує головний лікар Теофіпольського центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Кравчук:
- Найперше, хочу зазначити, є підстави вважати, що ситуація із захворюваністю на COVID-19 дещо стабілізується, тобто її рівень не зростає. Хоч до наших сімейних лікарів продовжують звертатися багато людей, на амбулаторному лікуванні перебувають 113 хворих (минулого тижня цей показник складав 169). Що ж до вакцинування, то станом на 21 квітня у громаді вже отримали щеплення 220 людей, Тобто, кампанія проходить дещо активніше .Наразі завершується І-ІІ етапи вакцинування, до переліку осіб додалися служителі релігійних організацій, військовослужбовці, перші особи керівних структур, громадські діячі. На часі – початок ІІІ етапу, де передбачено щеплення для осіб понад 60 років.

Деталі
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 560

ЙОМУ БУЛО Б 90…

Гортаю сімейний альбом і натрапляю на чорно-біле фото вісімдесятих років, де серед моїх колег і це до болю рідне обличчя - Вадима Петровича Шептицького. За кілька днів, 26 квітня, йому було б 90… Він - ровесник нашої газети.
Хто для мене ця інтелігентна і тільки на вигляд сувора людина?! Вчитель. Наставник. Батько.
Чому він? – запитаєте ви. Адже, здавалось би, навчалась газетярській справі на факультеті журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка. Та університети – то тільки теорія. А справжнє посвячення у цю тільки на перший погляд романтичну професію я отримала саме тут, у Шептицького. Професію, з якою ти у відпустці і на лікарняному, на футбольному матчі чи на концерті, на заслуженому відпочинку чи… словом, як медик, до самого кінця…
Таким журналістом був і залишиться в моєму і серцях моїх колег і всіх, хто був передплатником районного часопису, підписаного до друку Вадимом Шептицьким, саме він. Мій взірець.