Накувала зозуля вже 90
- Вітали мене з Днем Перемоги, - казала Марія Петрівна, - я ж учасник війни, приїздили наш Новоставецький сільський голова Анатолій Вальчук, секретар Люба Козак, голова ветеранської організації Євгенія Кренціглова. Не забули про мене, що то за добрі люди. Та й з Днем Матері мене привітали, грошову допомогу вручили. Я ж хоч з паличкою, та ще ходжу на мітинг на 9 Травня, ні разу не пропустила. Та й як таке свято не святкувати? Бо ж війна – таке страхіття, не дай, Боже, комусь це пережити. Пам’ятаю, як в окупацію німці гнали нас окопи копати під Михнівку та Новоставцями. А скільки чоловіків з нашого Коров’єго побили на фронті! Скільки вдів,
скільки сиріт зосталося! А тепер що? Знову війна, і не видно їй кінця? Як дивлюся новини чи слухаю радіо про подіі на Сході, де молоді хлопці гинуть, - переживаю, плачу. Що то воно буде далі? А 5 червня виповнилося їй вже 90 літ. Хоч здоров’я вже не те, голова крутиться, тиск скаче, ноги болять, та має Марія Петрівна світлий розум та добру пам’ять. У дружній родині Гетьманів її шанують, оберігають, бо ж матір-берегиня, мудра порадниця. А на життєвій ниві було всяке – і голод, і тривоги, і нестатки, як у всіх з її покоління.
- Закінчила я в Теофіполі 9 класів, - оповідала, - та вчитися далі не було звідки. Робила, де прийшлося, вийшла заміж за Григорія Гетьмана, служив він на флоті, аж у Владивостоці. Поїхала за ним, там, в бухті Єлена народилася наша перша дочка Ліда. Вернулися додому, народилася у нас ще Наташа. Далі треба було нову хату ставити, треба було лісу. Завербувалися в Архангельську область, там народився син Григорій. Збудували хату, ростили дітей. Я робила діловодом в райвиконкомі, секретарем судового засідання в народному суді, на бурякопункті, а як почали цукровий завод будувати, у відділі робітничого постачання була завкадрами. Ліда наша жила аж в Красноярському краї, така далечінь, до неї і Наташа поїхала. Тільки нема вже Ліди, померла, таку біду довелося пережити. Нема вже й мого чоловіка, помер 18 років тому, хворів астмою. Ото ще маю щастя, що коло мене Гриша живе. Невістка моя, Тетяна, дуже хороша дитина, піклується про мене. І тиск міряє, і в лікарню мене заведе. Золота вона в мене, ніколи ми не сваримося. Маю шість внуків, шість правнуків, якби ж їх частіше бачити.
Ще ж вдома, як може, допомагає, їсти варить, посуд миє. Та й живий замок в обійсті. Як впорається, читає «Експрес» та «Життя Теофіпольщини», правда із збільшувальним склом. Цікавиться, що де робиться, які новини в районі. До сусідів ходить, Квасюків, Клапощуків, Бурбанів, дуже вони хороші люди. До церкви вже не дійде, то батюшка Сергій приходить сповідати на Різдво та Паску.
- У нас в сім’ї злагода, - вставив слово син Григорій, - маму ми любимо, поважаємо, вона у нас – головна. Хочемо, щоб жила ще довго, була здорова, з нею ми ж ще діти, а без неї…
А в день ювілею чекав на іменинницю приємний сюрприз – привітали її з днем народження голова районної ради Андрій Петринюк, перший заступник голови райдержадміністрації Петро Вільшинський, секретар Новоставецької сільської ради Любов Козак. Казали щирі слова, дарували подарунки. Зворушили її до сліз, сердечно дякувала за таку увагу.
То ж хай ще не один рік кує для Марії Петрівни зозуля та співає соловейко. Хай ще довго-довго зустрічає вона росяні світанки та милується білим світом, а життя дарує їй лише добро, тепло та радість.
П.Ковалишина
