Пам’ятаємо

,
щоб не забути…

Цей день 18 лютого 2014 року став незабутнім в історії нової України, на Майдані Незалежності розпочалось силове протистояння між протестувальниками, які хотіли справедливості від влади, і силовиками. Все розпочалось з мирного мітингу, а закінчилось – сотнями травмованих та десятками загиблих людей. Всі ці люди хотіли одного: справедливості та комфортного життя в країні, в якій вони живуть.
І хоч з цього часу вже пройшло 7 років, багато чого змінилося: щось стало краще,щось залишилось незмінним, але ці події назавжди залишаться в серцях людей та на сторінках закривавленої історії України.

Кожного року, з початку цих подій, у нашій школі проводяться заходи, щоб пригадати ці страшні дні та вшанувати пам’ять загиблих. Цей рік, попри карантин, не став виключенням. І ось, дивлячись на ці події вже іншим поглядом, – чи то від того, що старші, чи він того, що порозумнішали – розуміємо, що ці події тривожать кожного. Коли революція тільки починалась, мені було лише 10 років, і мене мало хвилювало те, що там відбувається. Зараз я свідомо розумію, що ці події важливі для українського народу, вони важливі для майбутніх поколінь. Звісно, були, є і будуть люди, які матимуть зовсім протилежну думку про це все, і я не маю права їх засуджувати. Але для мене – це велика сторінка в історії. Вона показує, що в Україні є люди – справжні патріоти своєї держави, сильні духом, незламні герої, які творять сучасну історію незалежної України.
Школа – місце пізнання і розвитку кожного з нас. Ми часто стаємо учасниками масових заходів, які торкаються наших почуттів. От і цього разу педагогом-організатором Людмилою Фурсою покласно проведено захід, приурочений пам’яті Революції Гідності. Нам з екранів посміхалися зовсім молоді юнаки та дівчата,чоловіки, які відійшли у вічність. Вони нагадують нам, що боронити державу - це просто, потрібно лише її любити. Багато моїх односельців, молодих і не зовсім, сьогодні продовжують справу, розпочату на Майдані. Герої АТО є частими гостями у нашій школі як представники сучасної історії. Ми гордимося ними і молимось за їх життя.
Отже, Україна споконвіку боролась за свою незалежність і отримала її ,завдяки народу, який готовий вмерти за її свободу. І важливо зберегти в серці усі ці події, бо «ніщо не забуте, ніхто не забутий!».
Світлана Палій, учениця 11 класу Базалійської ЗОШ I-lII ступенів