Тест на

людяність

Минулого тижня, а саме 17 лютого, в Європі відзначали День кота. Це робиться ще з 1992 року. Звичайно ж, це не офіційне чи державне свято, а скоріше народне. Ініціаторкою свята стала італійська журналістка Клаудія Ангелетті.
Лютий обрали не випадково, адже цей період перебуває під знаком Водолія, який в італійській культурі є символом вільних і незалежних духів.
Впевнена, що у нас знайдеться чимало скептиків щодо такого свята, бо ж, на жаль, є серед нас немало таких, які ставляться до котів та собак, інших братів наших менших не з особливою любов’ю, а інколи і з жорстокістю.
Сьогодні у соцмережах є немало повідомлень про випадки знущання над собаками, кішками. За фактами жорстокого поводження з тваринами поліцейські відкривають кримінальне провадження. Це все – реалії нашого життя.

За прикладами ходити далеко не треба і в Теофіполі. Скільки безпритульних котиків та собачок бродять нашими вулицями! І кількість їх збільшується і збільшується, особливо в базарні дні. Їдучи за покупками в райцентр, деякі господарі привозять сюди і своїх домашніх котиків чи собачок, які чомусь стали їм непотрібними. Вони ж , залишені напризволяще, починають шукати притулку біля ближніх осель. І, правду кажучи, не кожен господар зустрічає їх привітно, не кожен кине чогось їстівного, а, навіть, навпаки – жбурне камінцем чи палкою. І йде далі оця тваринка шукати собі кращої долі.. На щастя, знаходяться люди із доброю і милосердною душею, які не можуть байдуже пройти повз оцих нещасних вигнанців. І, не дивлячись на те, що в обійсті своїх вистачає, підбирають їх і приносять у свою домівку. Приголублять, обігріють і нагодують. А, найголовніше, вони там і залишаються на ПМЖ.
Є серед моїх знайомих таких чимало. У свій час у Людмили ( прізвища категорично вона не хоче, щоб називали), мала у своїй хаті аж …18 котиків. Кожному дала ім’я, кожному знайшла своє місце, а, найголовніше, подарувала свою любов і ласку. Спочатку котиків дарувала тим, хто просив, а потім передумала, бо дізналася, що не всі віднеслись до тваринок належно.
Не може ця жінка байдуже пройти повз бродячих собак. Незважаючи на свою невелику пенсію, завжди знайде кілька гривень, щоб купити їм кісточку чи кусень хліба. Бідкається, що немає у нашому райцентрі притулку для котиків та собачок. А місця ж вистачає. Хоча б, наприклад, на території колишньої «Сільгоспхімії».
Ось, наприклад, в Німеччині не побачиш жодної безпритульної тваринки. Якщо собака загубився або втік, за лічені дні його знову піймають, повернуть власнику або направлять до притулку для тварин. Якщо собака вільно бігає вулицями, то можна не сумніватись, що хтось обов’язково зателефонує до притулку для тварин або до спілки із захисту тварин і собаку відразу заберуть. До речі, не так просто тут взяти із притулку собаку. Доводиться чекати місяцями. Але, найголовніше, треба зібрати безліч довідок, серед яких – про склад сім’ї, про стан здоров’я, про матеріальне забезпечення.
Інколи люди і в Німеччині відмовляються від тварин через нестачу коштів. Бо утримання тут собаки - доволі дороге задоволення. Від народження і до смерті, можна вважати, що все життя собаки в Німеччині коштує близько 15 тисяч євро.
Давно вирішені питання із безпритульними тваринками і в інших країнах Європи.
В Італії, наприклад, за вбивство кота чи собаки можна отримати штраф в 10 тисяч євро.
Але давайте не про Європу. Тримати котика чи собачку у нашому райцентрі чи в будь-якому селі, не так вже й накладно. Якщо ще й врахувати, що ці тваринки приносять нам користь – охороняють обійстя, ловлять миші. А, найголовніше, стають нашими справжніми друзями, навіть лікарями. То чому ж ми буваємо такими жорстокими до них? Хоча, на щастя, і таких, як Людмила, в Теофіполі є немало.
Не перебільшу, коли скажу, що ставлення до братів наших менших – це тест на нашу людяність. То хіба так важко бути на цій землі людиною? А ще, перед тим, як кинути в собаку чи кота каменем, згадайте казку про те, як випросили вони у Бога хліб для нас.
Перекажіть там на землі,- сказав Господь, що це ваш хліб, а не людський. Тому і мусять вас люди все життя годувати.
Ми хочемо в Європу? Тож будьмо, насамперед, людьми.
Л.Білявська