ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ

КОСТЕЛ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ:

ТАЄМНИЦІ, ЦІКАВИНКИ, ВІДКРИТТЯ

Частина 3. «ФАБРИКА ТЕОФІПОЛЬСЬКА»
«Фабрикою Теофіпольською»  називають  у своїх  працях будівництво костелу та тринітарного монастиря польські дослідники.  Одним із найбільш авторитетних є Ян Марек Антоній Ґіжицький,  дослідник історії нашого краю, автор праці  «Spis wazniej szychmiejscowosci w powiecie Starokonstantynowskim na Wolyniu».
   Уродженець села Михнівка Теофіпольського району  відомий  історичній спільноті під псевдонімами Волиняк, Марек Ґоздава, Кристин Мазовєцкі, Смора, Теофілополітанус.  Саме він подає докладний опис фундації, будівництва, часу існування Теофіпольського костелу Святої Трійці та діяльності тринітарів.

  Дослідник зазначає, що для будівництва такого масштабу було потрібно задіяти велику кількість коштів, матеріалів та робітників.  Роботи з будівництва, перебудови, відновлення костелу та монастиря  тривали  аж 105 років  (від 1742  до 1847 року)!
З самого початку будівництва, ще за життя фундаторки, княгині Теофілії Яблоновської з Сенявських, виникали проблеми з постачанням каменю та наявністю майстрів. Вона звертається у листах до свого сина, князя Юзефа Яблоновського, з проханням не затримувати робітників у Ляхівцях, на будівництві палацу. Теофілія зі своїх доходів оплачує витрати, особисто піклується  про швидке завершення будівництва. Тому вже за два роки, у1744 році, постала цвинтарна каплиця Святого Роха,  а в 1746 році -  приміщення костелу та монастиря були освячені єпископом Луцьким та Берестейським   Франциском  Антонієм  Кобєльським.  Костел був збудований у бароковому стилі,  мав дах з металевим покриттям та поліхромне внутрішнє оздоблення. Саме такі скупі свідчення про його вигляд наводять польські джерела.
Після смерті Теофілії Яблоновської у 1754 році, у тринітарів виникли проблеми із її спадкоємцем – князем Юзефом Александром  Яблоновським. Новий власник Теофільполя підтвердив фундацію, закладену на монастир його матір’ю ще в 1739 році, але не поспішав піклуватися про справи костелу та ченців. Всупереч сподіванням тринітарів, князь  поховав матір не у Теофільполі, а в родинній усипальниці Яблоновських у Львові. Він був зосереджений на своєму маєтку у Ляхівцях, тому теофіпольські справи його не цікавили. До того ж Юзеф відверто недолюблював тринітарів,  що не раз підкреслював у своїх листах до матері.
У 1777 році ченці були змушені розібрати будівлю костелу, яка розвалювалася через вади конструкції (очевидно, купол будівлі був побудований неправильно). Святі реліквії з костелу було перенесено до монастирської каплиці.  Богослужіння у ній   проводилися аж до 1841 року.
З 1780 року тринітарі самостійно проводили будівництво. У них не було фінансової підтримки, постійно не вистачало матеріалів та робітників. Нова власниця містечка Теофілія Стрижислава Сапєга з Яблоновських не відзначалася побожністю, тому на відміну від своєї бабусі Теофілії, не поспішала витрачати гроші на потреби костелу та монастиря.
 Очевидці стверджували, що у 1804 році будівлю довели до вікон, а в 1826-1829 роках вона все ще залишалася недобудованою.
Після поразки Польського повстання 1831-1832 років орден тринітарів був заборонений російською владою, на католиків розпочались гоніння, тому стан будівлі не покращився.
Нове лихо спіткало костел Святої Трійці та будівлі монастиря у 1841 році. Їх знищила велика пожежа. Згоріла каплиця, де проводились богослужіння, тому вони відбувалися у цвинтарній каплиці Святого Роха.
У 1847 році на руїнах кляштору, з вцілілого крила монастирської їдальні, було побудовано костел Святої Трійці. «Малий костелик”, - так називає будівлю Гіжицький-Волиняк,  став остаточним варіантом  Теофіпольського костелу. Саме таким його зберіг на своєму малюнку художник  Наполеон Орда.
Наполеон Орда. Костел у Теофіполі( 60-і роки ХІХ століття).
Світлана Станчук, Олена Станчук, Наталія Гладка, смт. Теофіполь