Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Навряд чи є ще десь в нашій країні така перлина, як наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ», який розкинувся в напрочуд мальовничій місцині у Лисогірському лісовому масиві на межі Хмельницької та Тернопільської областей. Бо це справді неймовірне місце – місце сили та потужної позитивної енергетики, хто побував тут один раз, обов’язково повернеться вдруге.

Нагадаю, що вперше табір запрацював у 2019 році завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Хмельниччини, з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та великого подвижника національно-патріотичного виховання, голови правління ГО «Тернопільський екологічний десантно-козацький рій», наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжого Володимира Мосейка.

За ці шість років табір розбудувався, став більш комфортним для перебування тут дітей. До цього доклали великі зусилля багато людей з Теофіпольщини та Тернополя. Викопана свердловина, бо як без своєї води, окрім того, виявилося, що має вона цілющі властивості, збагачена мікроелементами, які наближають її до мінеральних лікувальних вод; придбаний генератор, встановлені сонячні панелі; викопаний септик, встановлені душові кабінки, стаціонарні та біотуалети; розчищена та загороджена територія, сплановані футбольний та волейбольний майданчики; збудована стаціонарна кухня, вимурована піч, духовка, плита на шість місць. На сьогодні вже добудовані приміщення реабілітаційного центру та їдальні-актової зали.

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Продовжуємо розповідати про волонтерську групу Оксани Таранської з Новоставець, про яку ми писали у нашій газеті від 28 березня. Родзинка роботи цієї групи полягає в тому, що Оксана Михайлівна підготувалася до роботи в теплу пору року, коли вже не можна відсилати посилки бійцям-землякам з готовими домашніми стравами «Новою поштою».

Бо, зрозуміло, що вони зіпсуються. Тож, вивчивши досвід волонтерів з Житомирської області, за кошти донатів закупила зварювач конвеєрний настільний. Отож, ділиться, як тепер працює їхня група.

– Продовжуємо готувати продукти довготривалого зберігання – печемо коржики та солимо у відерцях сало, – розказує Оксана Михайлівна, – та, головне, освоїли, як готувати тушонку та каші з м’ясом у реторд-пакетах в автоклаві. Для цього треба мати м’ясо, це основний інгредієнт. Цю сировину, тобто живі кури, нам надав Олександр Камінський за сприяння нашого Павла Федоровича Шевчука, головного лікаря Теофіпольської дільничної лікарні ветеринарної медицини. Ми їх обскубли, обсмалили, обрізали. На один пакет треба пів кілограма м’яса, чайну ложку солі та спеції. Запаюємо кожний пакет, та відправляємо в автоклав на 30 хвилин, вміщається 16 пакетів. Щодня можна зробити лише одну порцію, бо автоклав має повністю вистигнути, але було б м’ясо. Далі люди нам принесли качки, то ми зробили качину тушонку з кісточками. Робили каші з м’ясом – перлову, гречану, рисову. Брали 200 грамів крупи, 300 грамів м’яса, сіль, моркву, спеції та 150 міліграмів води. Їжа в таких пакетах при температурі +24 зберігається до 1,5 року, вона смачна і в холодному вигляді. Робили і ліниві голубці, це смакота. Хто мені зараз допомагає в цьому: мій чоловік Олександр Таранський (працює водієм в ПП «Добрий хліб»), сестра мого чоловіка Наталія Гальчак з Теофіполя (працює помічником вихователя у дитячому садочку «Бджілонька») та її чоловік Віталій. Дуже їм дякую, що вони у свій вільний час приходять і роблять це. Постійно мене підтримують підприємці з Теофіполя Віта та Ігор Безкоровайні, Алла та Володимир Казюки, закупляю в них сало та м’ясо, щиро їм вдячна. Кому ми відсилаємо ці пакети: всім, хто звертається, не лише хлопцям з Новоставець та Кривовільки. От перелічу, кому ми вже відправили посилки «Новою поштою», в кожній по 15-20 пакетів, печиво, сало ( як є) – Аліні Мельник зі Святця, Олександру Денисюку, Дмитру Сіверському, Володимиру Кислюку, Сергію Лавренюку, Олександру Вальчуку, Сергію Зубову з Новоставець, Роману Захаренку, Вадиму Букевичу з Кривовільки, Вадиму Вівсянку з Поляхової, Максиму Лівшуну з селища цукрового заводу. Від усіх них маю відгуки, дуже дякують. Тож зупинятися не будемо, будемо продовжувати до настання холодів. Ще ж можна в цих пакетах готувати ковбасу, рулети, а сало будемо коптити. А, може, дасть Бог, війна закінчиться?! Бо біда ж страшна, гинуть і гинуть наші хлопці, а вони ж чиїсь діти.

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Тиждень тому у Теофіпольському центрі дозвілля та культури відбувся багатожанровий фестиваль-конкурс закладів культури «СВіТ» «Свобода, Воля і Талант» та чергова атестація аматорських художніх колективів на предмет підтвердження звання «народний аматорський», «зразковий».

Фестиваль-конкурс проводится за підтримки Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігії Хмельницької обласної державної адміністрації.

Активну участь у фестивалі-конкурсі взяв народний аматорський фольклорний колектив Колковецького сільського клубу «Колків’янка», який носить це високе звання вже четвертий рік. Хоч створений колектив ще у 2000-у році.

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Світлій пам’яті Героя-земляка, колишнього учня Сокиринецької школи, Хорошуна Сергія Дмитровича, присвячується...

ВЕСІЛЛЯ

Поцупив вітер мрії запізнілі,

Поніс кудись... Хто буде їх шукати?

Старенька липа похилила гілля,

Мов сиротина, тулиться до хати.

Ніхто не ждав, ніхто не сподівався

Оказії скорботної такої.

Категорія: №23 від 06.06.2024 року

Для тих, кого поєднує школа, мабуть, немає більш кращого, найочікуванішого свята, аніж свято Останнього дзвоника. Саме воно нагадує усім про завершення навчального року і початок пречудових, всіма улюблених літніх канікул.

Отож,останній день весни зібрав в нашій Волицькій гімназії усіх учнів, вчителів, батьків, працівників, а також гостей. Свято вдалося на славу: були зворушливі звернення та пісні від випускників вчителям, працівникам школи, вітальні промови від поважної гості, колишнього директора школи Володимири Осецької, директора школи Галини Гуральник.

Заворожила усіх присутніх неймовірно прекрасним співом семикласниця Катерина Перчук,подарувавши пісню про нашу рідну Україну Винуватці свята розчулили усіх словами вдячності своїм найдорожчим людям – батькам.

А ще на святі були квіти, багато духмяних квітів...

І ось нарешті чарівні звуки малинового дзвіночка. Цьогоріч почесне право дати останній дзвоник випало випускнику Михайлу Мельничуку і маленькій першокласниці Вероніці Мельник.

Категорія: №23 від 06.06.2024 року

Як ми вже повідомляли, впродовж двох тижнів тривала акція Гуманітарного штабу Теофіпольщини зі збору овочів, продуктів довготривалого зберігання, квасини. Адже треба було зібрати понад десять тонн вантажу. Але люди відгукнулися, збори відбулися в Чухелях, Новій Греблі, Карабіївці, Гаврилівці, Медисівці, Підлісках, Борщівці, Гальчинцях, Єлизаветполі, Червоному Случі, Авратині, Строках, селищі цукрового заводу, Воронівцях, Ільківцях, Колісці, Базалії, Теофіполі та Колках.

І от у минулий четвер, 30 травня, мала прибути фура з 3-ьої Окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Спочатку вона мала заїхати у Білогір’я, та забрати там зібрані продукти та по дорозі поламалася. Як все було, розказує організатор штабу, голова правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрій Петринюк:

Категорія: №23 від 06.06.2024 року

Насамперед, розшифруємо абревіатуру РЕМ. Це – район електричних мереж. Нині Теофіпольщина своєї власної адміністрації РЕМу вже не має, а підпорядковується певний період часу аналогічній в Старокостянтинові. Хоча, до речі, обсяг робіт у теофіпольських енергетиків залишився той самий, але вже при меншій кількості робочої сили. Та це якось не позначається на виробничому процесі, бо ж кожен прагне працювати з подвійним ентузіазмом, аби виконати поставленні завдання.

Далеко за прикладом ходити не треба. Взяти хоча б виробничу дільницю, яку очолює старший майстер Петро Петрович Куц. Про цей трудовий колектив з гордістю розповідає заступник головного інженера Старокостянтинівського РЕМ Василь Борболюк:

– Головне наше завдання, – каже Василь Миколайович, – це заміна опор, ремонт трансформаторних підстанцій, розчистка ліній електропередач (ЛЕП) від заростей дерев, кущів. Словом, постійне утримання дротових повітряних ліній ліній в належному технічному стані. Цей комплекс робіт, щоб ви знали, в основному виконується в повітряному просторі, на чималенькій висоті над землею. Але тут завжди їм підсобляє машиніст автогідропідіймача (автовишка) Віктор Романюк. Багатющий досвід Віктора Миколайовича за його спеціальністю дає можливість колективу бригади успішно справлятися з виконанням намічених завдань, чітко дотримуватися правил техніки безпеки при роботі на ЛЕП.

Категорія: №23 від 06.06.2024 року

Про завзятих, небайдужих жительок цього села, які згуртувалися задля підтримки бійців Збройних Сил України, і земляків, і зовсім незнайомих захисників Вітчизни, ми писали ще 8 лютого цього року. Про те, скільки вони вже багато зробили лише за три місяці, відколи стали постійно готувати домашні страви; як за один тиждень відправили 600 кілограмів посилок; як стали працювати з військовими з 40 бригад, присилати їм не лише смаколики, а й інше, що їм необхідно – шкарпетки, рукавиці, білизну, маскувальні сітки, медикаменти; як зуміли об’єднати навколо себе земляків, друзів, однокласників, жителів громади, небайдужих людей з Хмельниччини, навіть з-за кордону; як одні надавали продукти, інші донатили на збори. І так разом все виходило.

Що було далі: команда Наталії стала співпрацювати з Гуманітарним штабом Теофіпольщини, потужно приготувала багато-багато домашніх страв до Великодніх свят, долучалася до сортування та відправки вантажів на фронт. Сама ж Наталія взяла участь у супроводі великодніх гостинців на Запорізький та Донецький напрямки. Передала землякові Андрію Сіверському два дрони, на які збирали кошти, а третій передала від Новоставецького ліцею. Після повернення додому закупили ще один дрон, передали його Вадиму Букевичу з Кривовільки, який якраз приїхав у відпустку.

  • Ви тут: 
  • Головна