Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Хоч щодня наприкінці минулого року звучали сирени повітряної тривоги, і наша Хмельниччина піддавалася масованим ворожим атакам, у нашій Волицькій гімназії проводилися загальношкільні заходи патріотичного спрямування. Так, 20 грудня відбулася довгоочікувана подія – зустріч з воїнами-односельцями, які перебували вдома у відпустці.

Усі присутні, діти, вчителі отримали багато незабутніх емоцій, почули відповіді на запитання, які їх цікавили найбільше.

А ще гості розповіли про свою дуже нелегку службу, побут, побратимів, різні історії із військового життя. Діти подарували бійцям свої щирі вітання, пісні, малюнки та обереги, виготовлені своїми руками. Дуже пощастило четвертокласнику Юркові Воробйову, бо в подарунок хлопець отримав шеврон від захисника Руслана Приходька. Це було дуже неочікувано та радісно!

Бережи, Всевишній, наших хлопців, дорогих земних янголів-охоронців! Даруй їм Перемогу і якнайшвидше повернення додому. Молимося. Віримо. Чекаємо.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

Гуманітарний штаб Теофіпольщини продовжує працювати – і в передноворічні святкові дні, і з початку нового року. Бо треба продовжувати підтримувати наших бійців-земляків, і не тільки. Бо вони там захищають нас, щоб ми спокійно спали, могли святкувати, колядувати та щедрувати. Просто жити.

Напередодні Нового року акції по збору закруток та продуктів довготривалого зберігання пройшли в Шибені та Гаївці. І хоч в Шибені у ці дні, м’яко кажучи, було перезавантаження, бо діти з Шибенського ліцею колядували, збирали на дрони, півчі з храму Православної Церкви України три дні колядували, бо село велике, майже всі їх чекали. Але в п’ятницю, 29 грудня, з десятої години ранку до приміщення штабу почали йти люди. Несли, хто що міг: закрутку, варення, цукор, печиво, сало, паштет, тушонку, кашу, цибулю, каву, маккаву, квасину, сушину, мівіну, олію,гречані крупи, смалець, рибні консерви, макарони, гігієнічні засоби. У нашому селі на вулиці Глибокі Олендри проживає наш волонтер Неля Шведа. Оскільки на цій вулиці проживають майже всі пенсіонери, які вже не можуть робити закрутки, або роблять їх лише для себе, вони здали 1500 гривень, аби на ці кошти закупити продукти. І Неля купила макарони, вафлі, печиво, каву, чай, кетчуп, майонез. І все це доставила в штаб, зробила це з почуттям гордості та виконаного обов’язку. А наступного дня, в суботу зранку прихали голова Гуманітарного штабу Анатолій Козак, його заступник Василь Гандовський. Все завантажили, допомагав в цьому голова ветеранської організації Володимир Бурлак. А тоді ще прохали на вулиці – Вигін, Центр та Острівку. Всі люди були налаштовані доброзичливо, спілкувалися з штабістами, казали, щоб приїжджали ще.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

В людях щось обірвалось,

Щось до болю важливе...

Ніби серця торкнулась

Зла жалюча кропива,

Наче в мозку клітини

Раптом вийшли із ладу –

В почуттях загубили

Всяку міру, і владу.

Категорія: №1 від 4.01.2024 року

У ці святкові різдвяно-новорічні дні чи не в кожному селі колядували та щедрували гурти – школярів, молоді, півчих. Школярі закладів середньої освіти брали участь в акції «Колядую, колядую, перемогу серцем чую. Наколядуємо на дрони для наших захисників».

Колядували півчі на потреби храмів Православної Церкви України. А благочинний Теофіпольського округу ПЦУ, митрофорний протоієрей отець Василь Крисак виступив з ініціативою наколядувати на автомобіль для наших бійців-земляків.

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Захищаючи Батьківщину, у нерівному бою загинув Василь Павлович Томчук, родом з Поляхової. У рідному селі у нього залишилася бабуся Олена Іванівна, мама, вчителька Поляхівського ліцею, Людмила Петрівна Цимбалюк, молодша сестричка, вітчим, також боєць ЗСУ Юрій Цимбалюк.

Так сталося, що вже п’ять років його життя було пов’язане з Ірпінською громадою на Київщині.

«Важко підібрати слова. Ще зовсім дитина… Василь переїхав з рідного села Поляхова на Хмельниччині до Михайлівки-Рубежівки у 2018 за покликом серця — до своєї коханої дівчини. На початку повномасштабного вторгнення, як колишній військовий, одразу пішов на фронт добровольцем», — написав мер Ірпеня Олександр Маркушин на своїй сторінці в Телеграм-каналі.

Василь Томчук загинув у бою 22 грудня на Запорізькому напрямку. Він служив у 65 окремій механізованій бригаді.

У жовтні 2022 року Василь одружився з коханою, а вже у червні у них народився син — Богдан. За словами Маркушина, жителі села Михайлівка-Рубежівка та вся Ірпінська громада не раз передавали Томчуку допомогу. Останнє, про що він просив — грілки, щоб не замерзнути на фронті. Як тільки збирались уже передати посилку, отримали страшну звістку…

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Добро і милосердя – це два крила, на яких тримається людство. Новоставецький ліцей має не так багато можливостей, та головне – більшість із нас розуміє, що світ тримається на добрих та на гарних вчинках. Тому вчителі та здобувачі освіти не просто говорять про добро та чекають його від інших, а реально діють, намагаються зробити світ кращим, красивішим своїми добрими, корисними справами.

Ми живемо в непростий час, на нашу країну напав ворог, багато наших земляків вирушили до лав Збройних Сил України, тому ми з задоволенням включилися в акцію «Тепло дитячих сердець» та приготували посилки із смаколиками, шкарпетками, засобами санітарної гігієни, звичайно ж, дитячими оберегами та малюнками. 35 посилок відправили туди, де йдуть бої, та підтримали батьків, родичів, наших дітей, які навчаються у нашому ліцеї. Приємно було чути слова подяки від мамів, які раділи, що їх дітей пам’ятають, допомагають. Дзвонили і бійці, дякували за гостинці та обіцяли, що обов’язково завітають до закладу освіти. А Олександр Рудий особисто завітав в гості до ліцею, прибувши в відпустку. Подякував дітям за гостинці та подарував прапор від свого 8 окремого гірсько-штурмового батальйону. Діти вручили малюнки та просили, щоб повертався додому з перемогою.

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

«Ми прийшли колядувать до порога,Україні побажать перемоги!» У понеділок, 25 грудня, з такими словами наші колядники, учні 11 класу Святецького ліцею, пройшлися вулицями нашого великого Святця, завітали до його жителів, в магазини та установи села. Адже підтримали благодійну акцію «Колядую, колядую – перемогу серцем чую. Наколядуємо на дрони для наших захисників!»

Зараз якраз той час, коли бажання та думки мільйонів українців дуже схожі – перемога! А усі наші молитви присвячені захисникам України. Боже,спаси і збережи наших воїнів!

Категорія: №52 від 28.12.2023 року

Він жив і трудився для людей

Поля мої… Хранителі краси…

Вертають журавлі в луги схмелілі.

Нема ніде теплішої роси,

Ніж та, що їм біліє на Поділлі.

Мій тихий сміх, мій непокірний біль –

Все звідси, з-понад голубої хвилі.

І родом радість моя теж відсіль,

Де люди від землі – і добрі, й милі.

(Микола ФЕДУНЕЦЬ).

Впевнений, що зарано пішов з життя грамотний, досвідчений керівник сільськогосподарського виробництва, людина щирої душі Леонід Остапович Стецюк з Гальчинець. Я ж знав його з 1975 року, коли він почав працювати агрономом в Теофіпольському районному управлінні сільського господарства. Тут молодий спеціаліст зарекомендував себе тільки, як кажуть, з кращого боку: був активний, цілеспрямований. А тому й закономірно, що поповнив резерв кадрів на керівників колгоспів. І в цьому ніхто не помилився, бо вже в січні 1981 року по рекомендації райкому партії трудівники Гальчинецького колективного господарства імені Т. Шевченка обрали Леоніда Стецюка головою колгоспу. І не помилились у виборі: понад сорок років Леонід Остапович вірою і правдою служив односельцям.

Багато, дуже багато зробив він для мешканців своїх підлеглих чотирьох сіл – Гальчинець, Єлизаветполя, Червоного Случа, Новоіванівки – для поліпшення умов їхнього життя, умов праці та побуту. За цей час сам став умілим, досвідченим керівником, якого поважали за простоту, людяність, вимогливість до себе і підлеглих. Саме ці позитивні риси його характеру сприяли тому, що з колись відстаючого Гальчинецький колгосп через декілька років поповнив ряди передових господарств Теофіпольського району.

Особливо чимало Леонід Остапович зробив по розбудові і благоустрою вже вищезгаданих чотирьох сіл колгоспу імені Т. Шевченка. І я тут не голослівний. Бо ж, працюючи другим секретарем райкому партії, а згодом – головою районної ради, я курирував питання будівництва, торгівлі, побуту і комунального господарства. Тому дуже часто бував у Гальчинцях, де разом з Леонідом Остаповичем розглядали хід вирішення цих питань в його господарстві. Мені було приємно, що він любив розбудовувати свої села. Багато об’єктів споруджував господарським методом, зокрема житло для людей, асфальтування вулиць, доріг, виробничі споруди. З мого ж боку була надана допомога по залученню підрядних організацій для будівництва ферм, реммайстерні, доріг, газопроводу. А в центрі Гальчинець виріс торгівельний центр.

  • Ви тут: 
  • Головна