Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Оскільки наш Гуманітарний штаб Теофіпольщини працює прозоро, звітуємо, як ми доставили черговий гуманітарний вантаж на Харківщину. Отож, у четвер, 25 січня, зранку капелан штабу, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України отець Василь Крисак освятив нашу фуру, поблагословив нас у добру дорогу. І ми вирушили. Одразу щирі слова подяки хочу сказати про водіїв – Володимира та Костянтина Сиверських з Новоставець, батька та сина.

Не перший раз ми їдемо з цими прекрасними людьми у далеку дорогу, бо вони дуже надійні та відповідальні. Одним словом – хлопці воєнні.

Спочатку ми заїхали у селище Вишнівчик на Тернопільщині. Так в останній момент вирішилося, організував це Володимир Мосейко, керівник волонтерського центру з Тернополя, бо ж фуру треба було ще довантажити. Чекали тут на нас вже з 15 автівок, а люди були дуже приязні, доброзичливі. Разом ми завантажили на нашу фуру багато продуктів – картоплю, капусту, різні крупи, муку, яблука, закрутку, вареники, пиріжки. І поїхали ми далі через Рівне на Звягель (колишня назва Новоград-Волинський). Їхав з нами ще один автомобіль з Тернополя – переобладнали його волонтери у похідну лазню для бійців одного з бойових підрозділів на Слов’янський напрямок.

Приїхали ми у Звягель, на базу волонтерського центру. На нас чекали, що мені дуже сподобалося: все було посортоване, складене на піддони. Раз – і електрокари все нам завантажили на фуру. Нам треба перейняти такий досвід, щоб кілька разів не перекладати. Що нам довантажили – дитячий та дорослий одяг, продукти, овочі, фрукти, багато медикаментів. Фура вже була повністю завантажена, біля 25 тонн.

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Живу я в Гаївці. З початку цієї страхітливої війни як можу, підтримую наших хлопців, наших бійців Збройних Сил України. Рветься моя душа, плачу, бо вони чиїсь діти, бо за них болять серця їх матерів. Не пропустила ще жодної акції волонтерів, чим багата, тим і допомагаю. Та вже і мій син Євгеній став бійцем ЗСУ.

Жив він зі своєю сім’єю у Хмельницькому, працював газоелектрозварювальником на будівництві, я тішилася, що в нього все складається, просила для нього в Бога здоров’я та добра. Бо то моя дитина, прихилила б йому небо.

 6 листопада минулого року був мобілізований, проходить вишкіл в Рівному, в начальному центрі. Зателефонував нещодавно, казав, що вже скоро будуть їх відправляти, просив попитати, де можна дістати хороші зимові берци. Думаю, в кого ж я маю спитати?Подзвонила я до Зої Нікітчук,представнику Гуманітарного штабу Теофіпольщини, вона ж у Шибені та Гаївці організовує волонтерський рух. Розказала, вона вислухала, сказала, що постарається допомогти. І пройшло недовго, десь тиждень. Якраз Женю з того центру відпустили на суботу-неділю додому. І Зоя зателефонувала, повідомила, що в суботу, 28 січня, мають берци прийти в Шибену на пункт «Нової пошти». Так і сталося. Женя під’їхав і забрав ті берци. Такі вони міцні, добротні, теплі. Розказував, що був дуже зворушений, що так про нього потурбувалися земляки, підтримали.

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Ранкову пору Ростислав Стріхар, із Новоставець, розпочинає із музичного супроводу. Така вже звичка виробилася у музиканта протягом кількох десятиліть. А, узагалі, напевно ще й раніше. Бо освоїв гру на клавішних інструментах ще з дитячих років. Скільки себе пам’ятає, ростився (тому і Ростислав) із стимулом розвиватися і досягати більшого. Ось уже майже піввіку не розлучається із своїм дітищем-баяном на культурній ниві.

Сатира і гумор зростилися і визначилися додатком у світі музики. Стали симбіозом. Злилися і доповнюють одну ріку – творчість. Тож від гумористичних пігулок – світлішає душа, вселяється маса радощів і усіляких гараздів. Автор уміє пригостити шанувальників цього древнього етносу порцією смаколиків із гостротою перцю чилі. І це йому постійно вдається, бо це солодка родзинка тим, хто любить гаму приємних почуттів. А ще кличе до роздумів…

Переді мною кілька творчих збірок: поезія, проза, сатира і гумор. Різні видавництва та роки публікацій. Відчуваються в часі витончення авторського пера та життєдайне цілюще джерело, яке невичерпно струмкує, прокладаючи помітний слід для читацького загалу. Ба, більше, шанувальників мови і слова. Це є доброю прикметою для багатьох авторів творчого поля. Бо у своїй літературній історії вони засвідчили особисті якості, наполегливість у досягненні наміченого, цілеспрямованість та працьовитість. Та не менш значущим фактором для їх становлення стали міцні крила відомих українській громадськості і, передусім Поділлю, письменників та поетів. Це, зокрема, Микола Федунець, Микола Мачківський, Ольга Остапчук, Мар’ян Красуцький, Василь Горбатюк, Анатолій Ненцінський, Петро Маліш, Петро Карась, Михайло Цимбалюк та ряд інших. Саме доба незалежності розправила їх високий політ по літературному сузір’ї. Цей яскравий світ мистецтва подарував цінну думку для роздумів, насичену новизною, не уявного ще учора, сприйняттям випробувань таким, яким він є нині.

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Не можемо повірити, не можемо змиритися, що так раптово покинула білий світ прекрасна людина, гарна, розумна, щира жінка, наша колишня колега

Марія Прокопівна Вільшинська.

Ще кілька днів тому заходила до нас, у податкову, спілкувалася, здається, ніщо не віщувало біди. А 27 січня ми почули цю трагічну звістку…

Марії Прокопівні було лише 65 років, ще б їй жити та жити, радіти родині, дітям та внукам. Та догоріла її свічечка, обірвалася тоненька ниточка її долі.

Розпочалася її трудова діяльність у Теофіпольському фінансовому відділі, а з 1990 року стала працювати у новоствореній Теофіпольській податковій інспекції. Державній податковій службі віддала 21 рік сумлінної роботи, була заступником начальника, з 2007 по 2011 рік, до виходу на пенсію за станом здоров’я, була начальником Теофіпольської ДПІ. Користувалася заслуженим авторитетом у платників податків, була врівноваженою та поміркованою, передавала свій досвід, свої знання молодим працівникам. З нею можна було поділитися і особистим, бо ж була і хорошою господинею, і чуйною людиною.

Категорія: №5 від 01.02.2024 року

Від найдавніших часів Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Святий Іоанн Золотоустий у проповіді на празник Богоявлення каже: “У цей празник опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік…

І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу, але зачерпнута сьогодні, вона через цілий рік, а часто і два і три роки зостається незіпсована і свіжа.

І по такім довгім часі вона така, як і вода, щойно взята з джерела”. Грецька Церква для йорданської води має назву велика “агіязма”, тобто велика святість.

 Наш народ ставився до йорданської води з великою набожністю, і перед її освяченням зберігав строгий піст і приймав її натще, наче причащаючись. Наші предки кропили йорданською водою всі свої будинки й ціле обійстя, щоб відігнати від свого господарства всяку нечисту силу. І вони радо вітали у своїх домах священика, який щорічно благословить і освячує їх і їхні доми йорданською водою.

Категорія: №4 від 25.01.2024 року

Усі ми смертні, про що постійно нагадують написи при вході на кладовища «Полиш надію всякий, який сюди входить». Й оця невідворотність, попри всі потуги людства, буде завжди в силі. І, мабуть, немає жодної мислячої особини, яка б цим не переймалася. Тоді начебто заспокійливою панацеєю виступають аргументи на кшалт «всі там будемо», «єдина справедливість»: чи то злиденний, чи заможний – ніхто не відкупиться і з собою на той світ статків не забере».

На жаль, при цьому іноді забуваємо, що маємо провести в останню дорогу померлих як слід, по людськи. Тому останнім часом вимальовується така безрадісна картина, про яку донедавна навіть не думалося…

Ще наприкінці 70-их минулого століття в райцентрівському комунгоспі (згодом ВУЖКГ) було створено ритуальну службу. Правда, її діяльність характеризувалася переважно вінками, які тривалий час майстерно виготовляла Клавдія Іванівна Берегела. Згодом цю ритуальну прогалину заповнили приватні підприємці Анатолій Гурський та Віктор Ткачук, частково – Анатолій Корнієнко.

Категорія: №4 від 25.01.2024 року

Ще одна трагічна звістка страшним болем оповила Теофіпольську громаду. 21 січня при виконанні військового обов’язку загинув начальник штабу, перший заступник командира 10-ої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», житель села Святець, підполковник Збройних Сил України Олег Леонідович Рендюк. Він назавжди залишився 35-літнім, Героєм, який за покликом серця пішов захищати Вітчизну, її Соборність та Незалежність. Страшна війна забирає кращих, забирає справжніх патріотів, цвіт української нації.

Народився та виріс Олег Рендюк 15 квітня 1988 року на Красилівщині, у селі Велика Салиха. Здобув вищу військову освіту, з 2010 по 2019 рік служив у Збройних Силах України, з 2014 року захищав суверенітет та територіальну цілісність на сході країни, був учасником АТО, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

З 2019 року працював заступником військового комісара Теофіпольського військового комісаріату, далі заступником начальника 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної допомоги. Колеги по роботі згадують про нього як про професіонала, порядну людину, надійного товариша. Не можуть повірити, що сталася така трагедія.

Категорія: №4 від 25.01.2024 року

22 січня 2024 року Теофіпольська селищна рада опублікувала допис у Фейсбуці, що 27 липня 2023 року вступив в дію Закон України про «Засудження та заборону пропаганди російської імперської політики України і деколонізацію топонімії». А саме закцентувала увагу на жителів вулиці 30-річчя Перемоги в селищі Теофіполь: «адже від вас не поступило жодної пропозиції щодо нової назви вулиці. Якщо ви самостійно і вчасно не вирішите, як змінити назву вулиці, то за вас те зробить Хмельницька обласна військова адміністрація, але вже на свій розсуд».

І у мене до Теофіпольської селищної ради виникає зустрічне запитання: хто і коли проводив громадські обговорення? Адже якби я не прочитав допис у Фейсбуці, то б і про це не відав.

Виходячи із Закону України про «Засудження та заборону пропаганди російської імперської політики України і деколонізацію топонімії» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 3 травня 2023 року №3097 Законом України від 3 травня 2023 року №3097-ІХ «Про засудження комуністичного на націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки: перейменування географічних об’єктів (вулиць) здійснюється з урахуванням думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти (вулиці), шляхом проведення консультацій з громадськістю щодо запропонованих змін.

  • Ви тут: 
  • Головна