Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

Щорічно у травні українці відзначають яскраве та самобутнє свято – День вишиванки, присвячене нашому національному одягу. Українська вишиванка з’явилася багато століть тому, а кількість різних візерунків та технік шиття порахувати неможливо. Це свято люблять і діти, і дорослі, із задоволенням вбираючись у яскраві сорочки. День вишиванки – це особливий день, коли ми святкуємо нашу національну культуру, традиції та єднання.

Це чудова нагода одягнути свою улюблену вишиванку, показати свою гордість за свою країну та приєднатися до української спільноти по всьому світу. Нехай День вишиванки нагадує нам про наші коріння та принесе радість українському народу щороку.

Це був неймовірний день.16 травня, у День вишиванки, здобувачі освіти Новоставецького ліцею приєдналися до цього прекрасного, чудового свята української культури та традицій. Ліцей замайорів від розмаїття вишиванок різних кольорів, візерунків, форматів. Із гарним, бадьорим настроєм ми розпочали день руханкою UNICEF _ UA «Спорт заради розвитку».

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

Триває передплата «Життя Теофіпольщини» на друге півріччя 2024 року. Зробіть це вже, не відкладайте до її завершення, це 25 червня. Прошу це зробити всіх, хто передплачував її на перше півріччя, і тих жителів краю, які з якихось причин не передплачували її.

«Життя Теофіпольщини» є єдиним друкованим виданням на території громади, яке виходить на законних підставах згідно чинного законодавства у сфері друкованих медіа, являється суб’єктом у сфері медіа у Реєстрі Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

Останні два з половиною роки були вкрай складними для нашого видання. Почалося все з 1 грудня 2021 року, коли на теренах Теофіпольщини згідно реформи Укрпошти були закриті стаціонарні відділення поштового зв’язку у селах з кількістю населення менше 1200 осіб, натомість були запроваджені пересувні відділення. Працівники не знали людей, не встигали розносити газету, не проводили передплату, бо не мали на це часу, адже їх перебування в кожному селі було строго обмеженим. За півтори чи дві години все зробити було просто неможливим. Тож на 1 січня 2022 року тираж нашого видання жорстоко впав. Далі почалася повномасштабна агресія російської федерації проти України. І, як наслідок, припинилась політична реклама. Тож фінансовий стан газети погіршився ще більше. Але і в таких умовах газета продовжувала виходити, бути літописом новітньої історії Теофіпольщини. Так само складно було і в 2023 році. А ще з 1 січня 2024 року Укрпошта в 4 рази підняла плату за доставку видань.

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

Гуманітарний штаб Теофіпольщини продовжує працювати, збирати та відправляти вантажі до бойових підрозділів на передову. Отож, де проводилися збори протягом двох останніх тижнів, хто їх організовував, хто привозив зібране на базу у ТОВ «Подільське».

Відрадно, що до акцій штабу долучилися жителі сусідньої Волочиської громади. Так, великий збір овочів, продуктів довготривалого зберігання, закруток нещодавно відбувся у Чухелях. Участь у цьому зборі взяли 18 небайдужих жителів цього села. Організатором стала Анна Белінська, люди знесли до двох тонн продуктів. Повантажили їх голова штабу Анатолій Козак та його заступник Василь Гандовський, вантажний бус надав приватний підприємець з Теофіполя Олександр Загоруйко. Якраз цей транспортний засіб повертався з Хмельницького, заїхав у це село та привіз на базу штабу.

А активістка волонтерської групи з Новоставець Олена Глов’юк привезла овочі, продукти, квасину, закрутки з Нової Греблі від Оксани та Володимира Подтеробів.

Велика акція зі збору продуктів відбулася в Гаврилівці, Медисівці та Підлісках. До її організації, крім Василя Гандовського долучилися староста Гаврилівського старостинського округу Людмила Бишук та керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Олексій Купчевич. Людмила Іванівна розмістила оголошення про збір на сторінці старостату в соціальних мережах. Олексій Федорович надав КАМАЗ та двох працівників відділку, які об’їхали селами, повантажили зібране на автомобіль та розвантажили на базі штабу.

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

Третій рік триває страхітлива війна, третій рік Україна відстоює свій суверенітет та незалежність. Честь і хвала тим, хто став у лави її захисників, поповнив ряди Збройних Сил України та Національної гвардії. Бо вони не могли вчинити інакше, бо пішли боронити рідну землю, свої родини від лютого, підступного ворога, щоб їхні діти та внуки, майбутні покоління не знали, що таке війна.

У постійній тривозі рідні бійців - матері, батьки, дружини, сестри. День і ніч чекають дзвінка чи есемески, рвуться їхні душі навпіл. А коли в родині двоє чи троє чоловіків на війні?

Є у Строках гарна родина – Олександра Федоровича та Ніни Андріївни Стасюків. Працьовиті, скромні, порядні люди. Все своє трудове життя проробили в місцевому господарстві. Олександр Федорович був шофером, завжди відзначався дисциплінованістю та відповідальністю, бо ж весь час був у рейсах, чи ближніх, чи далеких. Треба було бути пильним, бо ж дорога помилок не прощає. Ніна Андріївна трудилася зоотехніком, була в колгоспі імені Калініна і молочно-товарна ферма, і свиноферма, було повно худоби. І скрізь треба було встигнути, і на роботі, і вдома всьому дати лад. Виростили двоє хороших дітей – Андрія та Ларису. У кожного з них по-своєму склалося життя, та жили та живуть гідно, пишаються ними батьки. Мають хорошого зятя Олександра Рижака, працює електриком у Центрі первинної медико-санітарної допомоги.

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів українці роблять усе можливе у наближенні такого бажаного для нас всіх Дня Перемоги. Примножують внесок в цю справу й медичні працівники хірургічного відділення №2 Хмельницької міської лікарні. Тут надають кваліфіковану медичну допомогу нашим воїнам, вимушеним переселенцям і тим хто працює в тилу. Очолює відділення лікар-хірург Ігор Васильович П’єнтий.

Дитинство і юність Ігоря П’єнтого пройшло у мальовничому райцентрі Білогір’я, що на Хмельниччині. Звідти започаткована його звивиста життєва стежина.

Юнак у малолітті хотів стати хірургом і здійснив свою мрію. Повагу до лікарської праці, вочевидь, йому прищепив батько Василь Порфирович (вічна йому пам’ять) – відомий лікар ЛОР не тільки на Білогірщині, але й далеко за її межами.

Після закінчення Тернопільського державного медичного інституту в 1995 році Ігор П’єнтий проходив інтернатуру у хірургічному відділенні Хмельницької міської лікарні. Потім працював лікарем в Теофіпольській та Ізяславській районних лікарнях. На перших порах було нелегко, але підтримка старших колег надавала впевненості та сил, бо ж операції доводилося проводити щодня: планові, позапланові, екстрені – коли час на порятунок людського життя вимірювався секундами.

Категорія: №21 від 23.05.2024 року

З сумом сповіщаємо, що 19 травня, після тривалої, важкої хвороби на 83-ому році життя відійшов у вічність ветеран праці, талановитий керівник галузей аграрної сфери Теофіпольщини, великий патріот краю Демид Остапович Шуляк.

Народився 28 серпня 1941 року в селі Лютарівка в простій селянській сім’ї та отримав від батьків у спадок гострий розум, кмітливість, поміркованість та відповідальність. Припало дитинство хлопця на важкі часи – війна, голод, злидні, нестатки. Вчився у Лютарівській початковій школі, далі в Ординецькій семирічці та Михиринецькій середній школі. Вчився добре, тож сподівалися батьки, що таки вийдуть з їхнього сина люди. Легко вступив до Кіцманського зооветеринарного технікуму на ветеринарне відділення, хотів стати ветеринарним лікарем. Здобув середню спеціальну освіту, відслужив армію в артилерійських військах. Хотів мати вищу освіту, тож вступив на факультет ветеринарної медицини Української сільськогосподарської академії в Києві. У 1969 році, після завершення навчання, переїхав до Теофіполя, став працювати ветеринарним лікарем у Теофіпольській районній державній лікарні ветеринарної медицини, згодом – заступником головного лікаря. Далі сім років був директором міжколгоспного комбікормового заводу. Це була нелегка, відповідальна робота, працював великий колектив, треба було виконувати завдання, впроваджувати у виробництво винаходи.

Категорія: №20 від 16.05.2024 року

Страшна війна продовжує забирати кращих синів Вітчизни. Знову трагічна звістка оповила громаду, знову пекучий біль в серцях, знову тьмариться розум, знову не віриться, що це правда. Але життя буває жорстоким, а війна жорстокіша у стократ. Біда чорна – на кривавій війні за свободу України, за український народ, за рідну українську землю загинули наші земляки Віктор Дмитрович Марценюк та Микола В’ячеславович Семенюк.

Їм би ще жити та жити, будувати свої родини, ростити дітей, працювати, творити добро, але вони віддали свої життя, щоб ми жили в спокої та мирі.

Віктор Марценюк народився 11 серпня 1994 року в селі Котюржинці. Закінчив Михнівську ЗОШ І-ІІ ступенів, отримав спеціальність тракториста у Теофіпольському ПАПЛі. Односельці кажуть про нього лише хороше, був кмітливим, працьовитим, доброзичливим, був гарним сином для своїх батьків, надійним братиком для старших братів. Відслужив строкову службу, два роки був в АТО. Одружився, з дружиною Оленою ростили донечку Іванну, має бути вже її шість років. Жили в Хмельницькому, їздив на заробітки в Київ та Польщу. Коли почалася війна, працював у Хмельницькому. 9 квітня 2022 року був мобілізований, служив у 36-ому окремому стрілецькому батальйоні.

Категорія: №20 від 16.05.2024 року

9-10 травня на стрільбищі поблизу села Коров’є відбулися заняття з військової підготовки з виконання вправи початкової стрільби КС 1.01з АК-74 для учнів 11 класів загальноосвітніх закладів середньої освіти Теофіпольської селищної ради та учнів Теофіпольського ПАПЛу.

Це сталося згідно наказу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про організацію у 2024 році допризовної підготовки з військово-технологічних спеціальностей», в якому чітко зазначена мета заняття – набуття теоретичних знань та практичних навичок допризовної підготовки, поліпшення організації та якості проведення підготовки юнаків до військової служби та військово-патріотичного виховання.

Для керівництва стрільбами старшим керівником був призначений командир роти охорони восьмого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Сергій Грицик. Керівником стрільби на ділянці для проведення виконання вправи стрільби з АК-74 був призначений заступник командира з морально-психологічного забезпечення роти охорони старший лейтенант Віктор Шуляренко. Начальником оточення під час виконання стрільб – офіцер відділення рекрутингу та комплектування старший лейтенант Віктор Білий. А начальником пункту постачання – старшийсержант роти охорони Михайло Самогальський. Тож заняття пройшли у строгій відповідності з вимогами «Курсу стрільби з стрілецької зброї і бойових машин, методики вогневої підготовки.

  • Ви тут: 
  • Головна