Сотні років українці борються за Свободу, аби бути українською нацією. Тисячі, вже і мільйони полеглих в цій боротьбі. Щорічно українці 23 травня відзначають День Героїв. У цей день вшановують пам‘ять всіх борців за незалежність України, як загиблих, так і тих, хто продовжує боротьбу сьогодні. У 1938 році 23 травня було вбито Євгена Коновальця, провідника ОУН, ось чому вибрали цей день.

 У радянські часи українці боялися навіть понять «бандерівець», «оунівець», «дисидент».Тепер, коли ми боремося за свободу, повертаємо свою правдиву історію, яку замовчували, залякували, знищували.

Прийшов час, аби ми знали Правду і цінували подвиг Героїв, які безмірно любили Україну і віддали своє життя ідеї незалежності. 16 червня 1945 року група воїнів УПА біля Меджибожа мала свій останній кривавий бій. Цього року, саме в цей день місцева влада та краєзнавці організувала урочистості на місці бою і цим нагадали про трагічні події 80-літньої давності. Серед запрошених були пластуни з Теофіполя, Хмельницького, Рівного та члени Тернопільської СУМ ( Спілки української молоді).

Пластуни напередодні розгорнули табір в Меджибізькому замку і мали змогу побачити красу фортеці і більше дізнатися її історію. У 50-60 рр. ХХ ст. фортецю розбирали на будівельні матеріали, але завдяки небайдужим науковцям і політикам було збережено цікавенну історичну пам‘ятку, яка стала свідком багатьох важливих історичних подій. А ще нині там діє грандіозна музейна експозиція, присвячена жертвам Голодомору на Хмельниччині.

А головні скарби державного історико-культурного заповідника «Меджибіж»- це працівники з невтомним директором Олегом Погорільцем.

Пластуни провели свої заходи ,  мали свій алярм - повітряну тривогу, яку перечікували в підземеллях замку.

Але головною подією для пластунів була подія наступного дня. Ще минулого року на місці загибелі похідної групи УПА було встановлено Хрест із пам‘ятною дошкою ( місцеві це місце називають «Оксанчин край»).

 У 40-50 рр. ХХ ст. молоді патріоти, котрі обрали боротьбу із окупантами України зробили свій вибір і були готові загинути за волю рідної землі. Більшість людей на той час втомилися і прагнули спокою і знову повірили радянській владі, а можливо не хотіли вільної України. Про кривавий бій поблизу Меджибожа знали і тихо переповідали. Місцевий краєзнавець В‘ячеслав Пономар розповів відомі факти про цей бій. Виявляється, що загін УПА під командуванням «Галайди» рухався на Схід і зупинявся на перепочинок на хуторі Золотаренка. Загони «ястребків» - радянські винищувальні батальйони, вислідили групу повстанців та оточили. Воїни УПА прийняли нерівний бій і трималися протягом дня (близько 30 повстанців проти трьох сотень  «ястребків»). Але після використання танків повстанці загинули. Небагатьох взяли в полон. Зі слів людей, котрі виписали худобу в тих краях, відомо про долю медсестри на псевдо «Оксана». Вона заховалася на старій липі обабіч дороги і почала стріляти із кулемета по танкістах і вразила командира. Запам‘ятали люди підводи з тілами загиблих  та особливо одну, з якої звисала дівоча коса. З тих пір і називають цю місцину «Оксанчин край», саме там встановили пам‘ятний хрест і посадили молоді липи.

 В пам‘ять про трагічну подію по скибці хліба і свічі принесли до пам‘ятного місця голови селищних рад Меджибожа і Щумська . Священники відправили  панахиду, а родич  одного воїна Сергій Бондарук  подякував місцевій  владі та дослідникам про Пам‘ять та віру в справжню свободу.

 Розповідали про свої дослідження діяльності воїнів УПА на території   нашої області керівник літературного музею в м. Хмельницький Василь Горбатюк та директор заповідника «Меджибіж» Олег Погорілець. Вони нагадали, що саме воїни, які боролися і борються за волю України, не дають нам забути,  що Росія хоче поставити українців знову на коліна, але пам‘ятаймо, що «рабів до раю не пускають».

Потрібно відстоювати свою свободу і пам‘ятати своїх Героїв. Виявляється і в нашому краї діяли повстанські загони в селах Шибена, Лисогірка, Немиринці,  де виявлені були криївки у 1949-1951 рр. Про це розповідала у своєму дослідженні журналістка з Хмельницького Оксана Собко у нашій газеті «Життя Теофіпольщини» ще у 2017 році .

Нам теж потрібно належним чином вшанувати їх подвиги і зібрати докупи свідчення про діяльність повстанських груп, які боролися за вільну Україну вже після Другої світової війни. Цінуймо подвиг Героїв , продовжуймо їх справу і віримо, що Україна є і буде. Бережімо пам‘ять, бо вона робить нас народом і нацією.

Олена Станчук, вчителька історії Теофіпольського ліцею № 1