Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №19 від 10.05.2018р.

У яскраве, незабутнє, сповнене високих,  щирих почуттів торжество вилилось святкування 50-річного ювілею Теофіпольської дитячої музичної школи. Бо ж світ музики особливий, пристрасний, він надихає, дає сили до життя, творчості, дає душі крила. То ж в актовій залі школи, де 27 квітня відбулися урочистості, не було випадкових людей, прийшли сюди учні та викладачі, батьки, випускники, всі, кого торкнувся цей чарівний,  дивовижний світ. Із-задоволенням переглянули стенди зі світлинами миттєвостей 50-річного шляху школи, подивилися відеофільм.
Красномовною була промова директора Людмили Чернікової, адже є чим гордитися, є успіхи, перемоги, школа посідає достойне місце серед  дитячих музичних закладів, найбільш обдаровані випускники школи  здобули вищу музичну освіту, знайшли свій професійний шлях у мистецтві. Висловила вдячність всім, хто постійно підтримував заклад – місцевій владі,  благодійникам та батькам. Особливі слова подяки прозвучали для голови районної ради Андрія Петринюка, який вже до початку святкування ювілею привітав колектив школи та вручив подарунок.

Категорія: №19 від 10.05.2018р.

Нещодавно у Шибенській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулась чудова подія – після капітального ремонту був відкритий  кабінет хімії. Ремонт був проведений за кошти  філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП». Будівельники на чолі  з бригадиром будівельної бригади філії Борисом Лядецьким замінили чотири вікна, поставили нові двері, змонтували сучасні  світильники, пошпаклювали та пофарбували стелю та стіни, відремонтували  підлогу, постелили лінолеум.  Ще ж для кабінету закупили нові парти та стільці. Загалом на проведення ремонту використали  120 тисяч гривень.

Категорія: №19 від 10.05.2018р.

День пам’яті та примирення. Цей День стосується чи не кожної української сім’ї, адже Друга світова війна була для українців страшною трагедією. Під час цієї війни за офіційними даними загинуло 6 мільйонів  38 тисяч українців, її чорне крило торкнулося матерів та батьків загиблих воїнів, їх дружин, дітей.  Не з чуток знала, якого болю, страждань і горя завдає війна і родина моєї бабусі по-батькові Уляни Герасимівни Реви з Малих Жеребок. ЇЇ чоловіка, а мого діда Левка Олексійовича Реву забрали на фронт весною 1944 року. Залишився живим під час взяття Тернополя, коли німці масово побили тисячі необстріляних наших земляків. Та невдовзі і його догнала фашистська куля. Розказувала бабуся, що у вересні  44-ого викликали її в сільраду і сказали, що  чоловік загинув. Однак похоронки не було. Так у 40 років вона стала вдовою, то ж ставити на ноги  двоє синів довелося самій. Було їй дуже тяжко, та мужньо несла свій хрест, про себе не думала, лиш про своїх хлопців. Так все своє життя, а прожила вона 91 рік, була вдовою.

Категорія: №19 від 10.05.2018р.


8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, а 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це був найкривавіший глобальний конфлікт, під час якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей, нагадують в Українському інституті Національної пам’яті. Українці воювали проти нацизму у 7 арміях світу: Червоній армії, Українській Повстанській Армії, Війську Польському, Французьких, Британських, Канадських Збройних Силах та армії США. Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять близько 8-10 млн осіб.

Категорія: №18 від 03.05.2018р.

Нещодавно у Славутичі пройшов  Чемпіонат України з важкої атлетики у віковій категорії  до 13 років.  Вихованка Тефіпольської ДЮСШ відділу освіти Катерина Мусіюк у ваговій категорії 40 кг посіла перше місце (ривок – 38 кг, поштовх – 43кг).  Марія Латчук у ваговій категорії до 36 кг виборола друге місце та виконала спортивний норматив - І дорослий розряд, а в ривку Марія Латчук поставила рекорд України у своїй ваговій категорії, піднявши штангу 35 кг. Тренер-викладач Василь Михайлінчик та керівництво спортивної школи щиро вдячні за  фінансову підтримку директору філії «Рідний край»  ПрАТ «Зернопродукт  МХП» Володимиру Прокопчуку та  Новоставецькому сільському голові Анатолію Вальчуку.

Категорія: №18 від 03.05.2018р.

Чергове засідання колегії райдержадміністрації розпочалося зі вступного слова голови РДА Юрія Маєвського, Адже повернувся з навчання з Польщі, мав багато позитивних вражень.
- Просто у цій країні навчилися працювати, - казав, - коли у 1989 році Бальцерович розпочав реформи, ще три роки були для країни надзвичайно складними. А далі почався розвиток. Хоч ми знаходимося лише  за 350 кілометрів, та там зовсім інший світ, інші реалії. Тут повна прозорість господарської діяльності, влада не заважає бізнесу, немає тіньової економіки, люди тут навчилися цивілізовано жити. На високому рівні  працює поліція, служба фіскального нагляду, в країні немає жодного олігарха, немає і державних підприємств. Формула успіху досить проста – всі чесно працюють, поважають закон. Напевне, саме через сюди на заробітки масово виїжджають українці, до речі, поводять себе набагато  стриманіше, ніж вдома.

Категорія: №17 від 26.04.2018р.

Сьогодні, 26 квітня,  у 32-у річницю аварії на Чорнобильській АЕС, хочу згадати про ліквідатора І-ої категорії, порядну, справедливу людину, справжнього професіонала, надійного товариша, полковника міліції у відставці  Володимира Михайловича Мамчура.
Народився він у селі Гриценки Красилівського району 23 жовтня 1950 року.  Закінчив школу, відслужив армію, здобув середню спеціальну освіту у Новоушицькому технікумі механізації.  Починаючи з 1976 року, 23 роки відпрацював в органах внутрішніх справ, спочатку в позавідомчій охороні, потім  - у Теофіпольському райвідділі міліції. Був дільничним інспектором, оперативним черговим. За час служби неодноразово отримував нагороди від обласного управління міліції та районного відділу міліції, за відмінну роботу нагороджений медалями ІІІ-ого та ІІ-ого ступенів міністерства внутрішніх справ. Користувався великим авторитетом серед колег по роботі та жителів району, бо ж мав загострене почуття справедливості, ніколи нікого не підводив. З таким можна було спокійно йти в розвідку.

Категорія: №17 від 26.04.2018р.

Не раз доводилося мені писати про робочі будні комунального підприємства «Теофіпольлісвод». Адже зрізати дерева, не просто вирізати, як часом закидають недоброзичливці, а у відповідності із лісорубним квитком, бо ж і дерева не вічні, вони доживають до певного віку, і їх треба зрізати, порізати  на складометри, вручну повантажити, зачистити ділянку, посадити молоді деревця, пильнувати, аби вони прийнялися – це нелегка робота. Не раз доводилося спілкуватися з лісниками та працівниками лісорубних бригад. І якось зажди вирізнявся серед колективу лісник одного з обходів (Михнівка, Котюржинці) Іван Петричук. Хоч ще був зовсім молодий, та справляв враження хазяйновитої, поміркованої, виваженої людини, завжди був привітним, із незмінною доброзичливою усмішкою.
Народився,  виріс і до цього часу живе Ваня в Котюржинцях. Батько Іван Петрович та мама Надія Михайлівна з дитинства привчили хлопця до праці, до старанності та відповідальності, то ж завжди могли на нього покластися. Після Малолазучинської дев’ятирічки пішов вчитися до Теофіпольського СПТУ, здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю. Працював шофером у ФГ «Рідний край», далі перейшов у «Теофіпольлісвод». Все складалося добре, ще разом з батьком, як одноосібник, обробляв свої земельні паї, прикупляв техніку, піклувався про свою молоду сім’ю – дружину Любу та сина Володю.
Цей день, 15 жовтня 2015 року, він ніколи не забуде. Адже розділив його молоде життя на «до» і «після», а минуло йому тоді лише 31 рік. Було це в лісі, вантажний автомобіль розвертався, Ваня стояв поруч, командував, невелика гілка, товщиною з кулак, відломилася і впала йому на спину.

  • Ви тут: 
  • Головна