Це про волонтерів нашої громади, і не лише про активістів цього руху, а й про кожного, хто якимось чином підтримує наші доблесні Збройні Сили України. Про школярів закладів середньої освіти, які беруть участь у благодійних тижнях, благодійних ярмарках на підтримку Збройних Сил України, які малюють малюнки, пишуть бійцям листи. Про вчителів, які спонукають їх до цього. Про жителів сіл та селищ громади, які долучаються до зборів продуктів довготривалого зберігання, надають вирощене на городах та в садках, у хлівах – картоплю, моркву, столові буряки, цибулю, часник, капусту, яблука, сало смалець; надають консервацію, варення, треба і над цим потрудитися, нічого само не береться. Тож наша спільна допомога - це сила, яка здатна підтримати наших мужніх захисників, допомогти їм вистояти чи не в найскладніший час для України.
От якраз 5 грудня, у Міжнародний День волонтера, у Поляхівському ліцеї завершився благодійний тиждень на підтримку ЗСУ. Організувала його разом з колегами, вчителями закладу педагог-організатор Наталія Свірщ. Кожний день був присвячений конкретному збору – це чай, кава, печиво, шкарпетки, засоби гігієни, солодощі. У ліцеї навчається 218 учнів, кожний долучився, тож зібралося досить багато продукції, багато ліцеїстів написали листи бійцям, намалювали малюнки.
І приїхали друзі ліцею, незмінні волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолій Козак, Василь Гандовський та Микола Тимощук. По-дружньому поспілкувалися з вчителями, з заступниками директора Ольгою Томчук та Вадимом Яблонським, педагогом-організатором Наталією Свірщ, вчителькою Валентиною Тимощук, з учнями. Були вражені здобутками тижня, піднесеною патріотичною атмосферою ліцею. Повантажили все у бус, адже в понеділок треба було долучитися до завантаження фури Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ в Тернополі. До речі, так і сталося.
- Щиро дякуємо волонтерам штабу за підтримку, єднання та працю, - казала Наталія Свірщ, - давайте продовжувати творити добро, підтримувати один одного та надихати інших на благодійні вчинки.
А в неділю, 7 грудня, на центральному майдані Теофіполя з нагоди Міжнародного Дня волонтера та Дня Збройних Сил України відбулося благодійне частування козацьким обідом. Організаторами заходу виступили Гуманітарний штаб Теофіпольщини та ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові». Хто все підготував: польову кухню надав відомий благодійник Анаталій Вальчук з Новоставець, а також рибу на юшку. Сало та м’ясо на козацький куліш надав Андрій Петринюк, картоплю, цибулю, моркву звечора начистили та підготували Олена Глов’юк, Наталія Гонюк та Ніна Баб’юк з Новоставець. А з восьмої ранку у неділю на майдані Анатолій Вальчук та Василь Окаєвич ту кухню розпалили, а Олена Глов’юк та Ніна Баб’юк пильнували юшку та куліш. І на десяту ранку все вже було готове. Господині з Кривовільки, невтомні Надія Вальчук, Тетяна Вальчук, Тетяна Сивак, Катерина Паранюк, Валентина Братюк наварили вареників з солодким сиром, з солоним сиром та картоплею, з капустою та вишнями. Аж десять трилітрових відерець! А Галина Лепетун зі своїми Наталією Семенюк, Лілією Хитрун, Оленою Поліщук, Галиною Глабай та Галиною Хитрун насмажили пиріжків з горохом та часником, картопляних зразів з капустою. Все розставили на столиках у череп’яному посуді, було дуже симпатично, ще ж була тут квашена капуста, огірки та помідори.
І приходили люди, пригощалися, смачними вдалися юшка з риби та козацький куліш; хто хотів, то ще й кидав у скриньку на ЗСУ; хто роздивлявся пересувну виставку зброї, яку привіз з Тернополя відомий керівник волонтерського центру Володимир Мосейко. Була доброзичлива обстановка, бойового настрою, гордості за наші незламні Збройні Сили України, палкої віри у перемогу , водночас, болю за загиблими Героями, зниклими безвісти додавали пісні у виконанні працівника Теофіпольського ПАПЛу Олександра Шевчука з Гаврилівки.
Трапилася ще одна маленька історія, яка додала значимості діяльності наших волонтерів. Про це нам розказала керівник хору ветеранів «Відлуння» Теофііпольського центру культури та дозвілля Варвара Миронова:
- Зателефонувала одна моя добра подруга. Казала, що до сусідів, до дружини (вона на заробітках, приїхала на три дні додому) приїхав чоловік з фронту. Не тутешній, з Кіровоградщини. Розговорилася з ним, питала, як там, як служиться, може, що треба. А той хлопець і каже, ніхто ніколи їм нічого не присилав, не привозив. Я до своїх ближніх подруг подзвонила, до свого сина, зібрали ми 800 гривень. Я купила печиво, чай, з дому взяла торбу закруток, з тим і прийшла на майдан до наших волонтерів. Наталія Гонюк скомандувала, з Кривовільки передали 24 баночки - тушонку, каші з м’ясом, салати. Доручили ми одному нашому добродію все це тому хлопцю завезти. Ще ж сусідка дала йому картоплю, цибулю, моркву, столові буряки. Як він вже дякував, подзвонив вже командирові, що їде з гостинцями. Дав свої контакти, передали їх Наталії Гонюк, пообіцяла, що вони будуть підтримувати цей підрозділ. А вона ж людина слова. Те, що вони роблять, це просто неймовірно – готують, відсилають, підтримують бійців. Бо їм же там така біда, а треба вистояти.
Отож, коли ми всі разом, коли нам небайдуже – ми сильніші.
А.Джус
