Нещодавно у Кам'янець-Подільському відбулася неймовірна мистецька акція «Травнева палітра», в рамках якої пройшов ювілейний Х Всеукраїнський конкурс-пленер "ЗАМКОВИЙ ЕТЮД – 2025". Це була справжня масштабна творча подія, що зібрала понад 300 юних митців з 22 художніх шкіл України, студентів та викладачів мистецьких закладів країни.  Учасники приїхали, аби продемонструвати свою майстерність, обмінятись досвідом і надихнутись чарівною атмосферою пленеру.

Пощастило і нам, викладачам та учням Теофіпольської школи мистецтв. І ми взяли участь у цьому чудовому мистецькому заході. Теофіпольська  селищна рада надала нам автобус, ми дуже вдячні за турботу.

Емоції зашкалювали, погода нам пішла назустріч, дощ рішив  почекати. Ми були просто вражені красою рідного краю, величчю, яку створила природа. Словами важко передати, а можна лише  уявити, наскільки  в природи багато фантазії. А які тут фантастичні образи архітектури, ці башти, стародавній міст, скелі, високі мури. Це якась особлива музика, аж дух захоплює!

Яке чарівне місто! Нам пощастило завітати сюди  милувалися красотами,  творити на відкритому пленері етюди. Наші вихованці перебували у щирому захопленні. Кам’янець-Подільський не прокидається — він розгортається, як старовинний пергамент, кожного разу, коли ти входиш до Старого міста. Місто не з тих, що метушаться — воно стоїть над каньйоном Смотрича, як досвідчений чарівник з бородою з вапняку й очима, що бачили князів, магнатів, султанів і студентів на екскурсії.

Це не просто місто — це живий музей, який усе ще грає свою виставу: зі сценою-каньйоном, декораціями з мурів, башт і бруківки, і головними героями — вежами, які знають, де схована справжня інтрига.

Найвеличніша з декорацій — Старий замок, кам’яний страж, який ніби виріс зі скелі. Його башти, мов лицарі на посту: кожна має своє ім’я, свій характер, свою біографію.

Замок бачив татарів, турків, козаків, польських королів і навіть духів (дехто каже, що вони досі там мешкають, особливо біля крамниці з сувенірами). Він витримав обстріли, облоги, недобросовісні реконструкції — і все одно стоїть, як мудрий дід, який знає, що нічого в цьому світі не вічне, крім того, що справді вартісне.

Нижче в місті, серед черепичних дахів і вуличок, що пахнуть кавою і старими легендами, стоїть ратуша — найстаріша в Україні. Вона не кричить про свою поважність, бо має в собі ту шляхетну тишу, що буває лише в будівель, які пережили кілька імперій і жодного ремонту без скандалу. У її стінах — спогади про ярмарки, суди, присяги, а нині — виставки, весільні фотосесії й розмови про “Боже, як же тут красиво!”.

Кам’янець — не лише каміння. Це місто на межі: між скелею й річкою, між Сходом і Заходом, між реальністю й казкою. Він завжди був містом-укріпленням, містом-перехрестям, містом-сюрпризом.  

Всі учасники конкурсу-пленеру були відзначені дипломами за участь та пам’ятними сувенірними магнітами. Це були дні неймовірного натхнення, творчих відкриттів та щирої дружби серед митців. Вітаємо наших юних художників та їхніх наставників із чудовими результатами та бажаємо нових звершень у світі мистецтва!

Від усього колективу молодих художників Теофіпольська школа мистецтв мистецтв щиро дякуємо  організаторам цього прекрасного заходу.   

Галина Дмитрук, викладач образотворчого мистецтва Теофіпольської школи мистецтв