Рідко вже є село в нашій громаді, де б не було загиблих з початку російсько-української війни. В Лисогірці загиблих Героїв семеро – це жителі села, випускники Лисогірської ЗОШ І-ІІ ступенів, вчитель гімназії. Це Володимир Юрасюк та Степан Сташук, родом з Мар’янівки, поховані в Лисогірці; випускники школи Василь Семенюк, Микола Яцина, Юрій Фурман; вчитель Човгузівської гімназії Валерій Козак; випускник школи Андрій Шведюк, похований в Мар’янівці.

• І от вперше, до Дня Героїв, - розказує директор Лисогірської гімназії Павло Стецюк, - на честь тих, хто віддав життя за наше мирне небо, за наше світле  майбутнє, ми вирішили провести велопробіг, бо ж є такі традиції в багатьох місцях України, і в нашій громаді. Запропонували учням 5-9 класів взяти участь, таким чином вшанувати пам’ять наших воїнів, справжніх Героїв, мужніх захисників Вітчизни. І вони з радістю погодилися, це біля 40 дітей. Прикріпили на футболки портрети загиблих, це наші випускники та вчитель, який був другом сотням школярів та залишився в наших серцях. Кожне обличчя – жива пам’ять, своя історія, яка нас болить, яка надихає.

Виїхавши з гімназії,  юні велосипедисти разом з Павлом Володимировичем та вчителькою Лілією Степанівною Дем’яновою зупинилися біля пам’ятника загиблим односельцям в роки Другої світової війни. Поклали квіти, хвилиною мовчання вшанували бійців-земляків, які полягли на фронтах найстрахітливішої війни. Вони були чиїмись батьками, чоловіками, дітьми…

А далі приїхали на цвинтар, місце вічного спочинку нинішніх Героїв – Володимира Юрасюка, Василя Семенюка, Миколи Яцини, Юрія Фурмана, Степана Сташука та Валерія Козака.  Квіти. Мовчання. Вдячність. Промова Павла Володимировича. Про те, що всі ми в боргу перед ними. Про те, що Україна переможе, бо вже заплатила неймовірно дорогу ціну за свою свободу. Про те, що кожний повинен вносити свою частку у нашу велику, спільну перемогу.

• Ми не просто їхали, - промовляє Павло Володимирович з серцем, - ми везли пам’ять. Вони – наші. Вони - з нами. Вони – назавжди у нашій пам’яті.

Разом вирішили, що велопробіги будуть проводити і надалі, збільшувати протяжність маршруту. А ще будуть збирати спогади про загиблих Героїв, напишуть про кожного: якими вони були людьми, як жили, про що мріяли. Щоб ми пам’ятали про них, як живих. Щоб вони жили серед нас.

А.Джус