Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №20 від 15.05.2025 р.
Перегляди: 35

Продовжують напружено працювати волонтерські осередки Наталії Гонюк з Новоставець та Галини Лепетун з Колок Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Відправляють посилки бійцям-землякам вже з продуктами довготривалого зберігання, маскувальні сітки, проводять благодійні ярмарки на підтримку Збройних Сил України. От минулої неділі, 11 травня, в Теофіполі на базарі провели черговий такий ярмарок.

     

Що наготували у Новоставцях: Наталія Гонюк напекла звичайні та шоколадні бісквіти, Олена Глов’юк приготувала голубці, печінкові рулетики, млинці з солоним сиром та кропом, налисники з сиром. А кондитер, справжня майстриня кулінарної справи Тетяна Баліцька приготувала чудовий десерт «бите скло».
Що наготували у Колках Галина Лепетун, Наталія Семенюк, Лілія Хитрун, Галина Глабай та Галина Хитрун: гречаники, картопляники з смаженою капустою, млинці з м’ясом, біляші, смажені пиріжки з горохом, налисники з сиром та вишнями.

Деталі
Категорія: №20 від 15.05.2025 р.
Перегляди: 60

Минали дні за днями, збігали місяці та роки. Усі зміни відбувалися по-різному. Доля стелила і рівні лінії життя, а то й звивисті стежки, вибоїни, круті повороти. Траплялося всяке. Як мовиться, життя прожити, не поле перейти. Усе змінюється, порівнюється, запам’ятовується.

Так і в пам’яті ювілярки Антоніни Гаєвської з Теофіполя, яка 21 травня відзначатиме свою поважу дату – 70-річчя від дня народження. Тож напередодні, в ці весняні, яскраві, барвисті дні поринула іменинниця у спогади, постали перед очима події, які найбільше закарбувалися. Це шкільний випускний вечір у Теофіпольській середній школі, навчання в інституті. А далі, після отримання диплома, робота за фахом у бухгалтерії в Теофіпольській селищній раді, заміжжя, народження дітей, їх перші кроки та слова, дитячий садочок та перший клас. І безкінечно турбота про чоловіка, дітей, про затишок та достаток у домі.
Ще в юності зароджувалися у неї думки про тихе та спокійне життя, коли можна буде насолоджуватися прожитими днями. А ще про час, проведений серед друзів та наодинці. Та це були лише тихі та несміливі мрії, оповиті турботою батьків, особливо сильнолюблячої бабусі Фрузини.
Теплими літніми вечорами Тоня під лагідним світлом місяця вдихала пахощі квітів, заслуховувалася співом соловейка. Тут, у тихому куточку саду давала волю своїм мріям, потаємним бажанням.
А згодом її молоде життя осяяло зустріччю з гарним хлопцем з Ленінки. Теплі, ніжні вечори, зародження ще незвіданого почуття. Це знайомство стрімко переросло у щось значно більше та глибше – кохання. Хотілося більше побачень, більше палких слів, хотілося не розставатися з коханим ні на мить. Світ кохання непереможний. Перемогти серце не в силах. Вона посміхалася долі. З блиском в очах відчувала себе щасливою, закоханою та коханою. Полонила Антоніна серце Павла, Павлика. Невдовзі він попросив її руки. Заміжжя, створення молодої сім’ї додало нових барв. Понад усе хотілося, щоб цей стан ніколи не закінчувався, тривав довго-довго, був, як медовий місяць…
До останку віддавала тепло своєї душі, всю свою любов синочку Віктору та донечці Олені. Сповивала, колихала, співала, їх долю благословляла.

Деталі
Категорія: №20 від 15.05.2025 р.
Перегляди: 58

Ця розповідь про єдність та згуртованість. Про тих, кого болить війна. Про перемогу. Про підтримку бійців-земляків. Про те, що треба просто бути людьми, вболівати не лише про себе, а й про інших. Про тих, кому в тисячу разів важче, бо щомиті вони дивляться в очі смерті. А треба вижити і лютого ворога розбити.

    Отож, є в Червоній Дубині гарна родина Людмили Вікторівни та Андрія Миколайовича Левчуків. І виростили ці хороші люди двох дітей, доньку Віту та сина Сашу. Мав хлопець здібності до музики, тож, звісно, навчався в дитячій музичний школі у відділенні «духові інструменти» у чудового викладача Володимира Івановича Гуменюка. На цьому його захоплення духовою музикою не закінчилося. Вступив Саша до Хмельницького музичного училища, успішно його закінчив. Далі вступив до Рівненського Державного Гуманітарного Університету, з-задоволенням навчався, здобув вищу музичну освіту.
     Став працювати викладачем у дитячій музичній школі у містечку Клевень на Рівненщині. Одружився, росте донечка. А тут - війна. І хоч вчителі та викладачі не підлягають мобілізації, 15 червня 2024 року добровольцем вступив в ряди Збройних Сил України. Вже під час вишколу в навчальному центрі йому присвоїли звання молодшого лейтенанта. Тож тепер 28-річнй офіцер Олександр Левчук – командир підрозділу Збройних Сил України на одному з гарячих напрямків.

Деталі
Категорія: №20 від 15.05.2025 р.
Перегляди: 44

8 травня, День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1939-1945). Вшановуємо всіх, хто поліг у Другій світовій війні, захищаючи мирне майбутнє. Їхня мужність - приклад для поколінь. Їхній подвиг навіки вписаний у нашу історію. Нехай пам’ять про них живе у наших серцях. Цей день сповнений болю і шани. Ми згадуємо мільйони життів, які були знищені війною. Вічна пам’ять воїнам і мирним людям, які стали її жертвами!

Отож, цього скорботного дня у Волиці до пам’ятника односельцям, які загинули в роки Другої світової війни прийшли небайдужі – ветерани праці, працівники СТОВ «Волиця», школярі та вчителі Волицької гімназії, жителі села. Прийшли поклонитися всім, хто загинув у страшних роках війни. Згадати героїв минулого, помолитися за героїв сьогодення.
До присутніх звернувся голова сільської ветеранської організації Леонід Кратасюк.
З нашої Волиці було призвано 290 чоловіків, 125 з них загинуло – зокрема, сказав він, - тож біда чорним крилом торкнулася їхніх родин. Вічне горе поселилося в серцях батьків, матерів, дружин, дітей. Ще 108 жителів села, це були переважно молоді хлопці та дівчата, було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Лише одиниці з них повернулися додому, розвіяла доля їх повсюди. Тож війна – це жахіття, і не дай, боже, її зазнати. Але вона повернулася, та якби нам сьогодні не було важко, ми вистоїмо.