Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №7 від 13.02.2025 року
Перегляди: 110

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже одинадцятий рік наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.

7 лютого виповнилася 10-та річниця з дня смерті Андрія Анатолійовича Іващука. Йому навіки залишилося 38 років. Народився він 4 травня 1977 року у нашій Волиці в багатодітній сім’ї Віри Олексіївни та Анатолія Петровича Іващуків. Був найстаршим із чотирьох дітей.

1 вересня 1984 року пішов у 1 клас Волицької восьмирічної школи, яку закінчив у 1992 році. Був активним учасником художньої самодіяльності школи, На всіх заходах, які проводилися у школі, постійно був солістом, гарно декламував вірші, також був дуже працелюбним, добрим, всім старався допомогти. Після закінчення школи навчався у Волочиському професійному ліцеї на електрозварювальника.

Деталі
Категорія: №7 від 13.02.2025 року
Перегляди: 111

Страшна, жорстока війна забирає кращих, забирає справжніх патріотів, цвіт нації. Їм би жити й жити, трудитися, будувати гідну країну. Їм би жити й жити, ростити дітей, дбати про свою родину, піклуватися про батьків. Та кривава війна все перекреслила, забрала в них найцінніше – їх життя.

Назавжди залишився 31-однорічним наш колишній колега, вчитель фізичного виховання Мар’янівської та Великолазучинської ЗОШ І-ІІ ступенів Олексій Вікторович Кульчицький з Великого Лазучина. Він був хорошим вчителем, його поважали і любили учні та колеги. Він був життєрадісним, доброзичливим, веселим, товариським.

З перших днів війни добровольцем пішов боронити Вітчизну. Та вже 2 квітня 2022 року прийняв свій останній бій. Майже три роки вважався зниклим безвісти. Усі ці довгі роки, місяці, дні, години, рідні чекали, молилися, хапалися за ниточки звісток і надій. Може, в полоні? Чи важко поранений? Але зустріч виявилася гіркою та розпачливою – експертиза підтвердила його смерть. Герой Олексій Кульчицький загинув 2 квітня 2022 року біля села Бражівка Ізюмського району Харківської області.

7 лютого, у п’ятницю, Теофіпольщина попрощалася з мужнім захисником України. Поховали Олексія у Теофіполі на Алеї Героїв. Висловлюємо щирі співчуття батькам, усій родині. Немає таких слів, які б могли втамувати їхній біль, їхню безмірну втрату.

Вічна пам’ять і слава Воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас! Слава полеглим Героям!

Деталі
Категорія: №7 від 13.02.2025 року
Перегляди: 100

Не будьте байдужі, народи.

Війні потурати негоже.

Бо то чорна біда, то пекуча сльоза,

Миру станьмо усі на сторожі

Станьмо стіною до єдиного бою.

Скрутім роги врагу, зупинім сатану.

Міцний Мир зупинімо дружбою.

Не спім, українці, навіть не дрімаймо,

Надійну підмогу захисникам нашим даймо.

Деталі
Категорія: №7 від 13.02.2025 року
Перегляди: 127

Зворушливий благодійний захід відбувся у неділю, 9 лютого, в Теофіпольському центрі культури та дозвілля у селищі цукрового заводу. Пройшов він з ініціативи Володимира Мосейка, одного із-засновників ГО «Десантно-козацький рій», голови правління БФ «Подільсько-Волинська Січ», керівника волонтерського центру «Я – волонтер», наших друзів та партнерів з Тернополя.

Зі сторони теофіпольців, захід відбувся за сприяння організатора Гуманітарного штабу Теофіпольщини, голови правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрія Петринюка.

Участь у заході взяли волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини, ветерани з відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, учасниці клубу за інтересами «Скарбниця», небайдужі жителі громади, бійці-земляки ЗСУ.

До початку дійства перед Центром культури та дозвілля працювала козацька кухня з «Подільсько-Волинської Січі», всіх частували смачним козацьким кулішем.

Деталі
Категорія: №7 від 13.02.2025 року
Перегляди: 121

Коли хтось повертається з Покровського напрямку на реабілітацію, то ясно, що він повертається з пекла. І знову після короткої передишки має туди повернутися. Це про Юрія Іванюка з Шибени, бійця 155-ої ОМБр. Притому дуже скромної людини. Добре, що про те, що вкрай необхідне для його підрозділу, дізналася представник Гуманітарного штабу Теофіпольщини Зоя Нікітчук. Тож оголосила у селі збір коштів на дрон.

Так скрізь роблять земляки, коли бійцям-землякам катастрофічно не вистачає бойового оснащення. Бо ж тепер війна – це в тому числі війна дронів.