За обрій

відлітають роки…

Та в них живе дитяча мрія, що стала суттю всього життя.
-Ким хочеш бути?- запитують друзі - однокласники.
-Вчителькою,- впевнено дивлячись у майбутнє, відповідає Ганнуся, випускниця Святецької середньої школи. А далі навчання у Вінницькому педагогічному інституті, на факультеті біології і географії. Теплі спогади і сьогодні гріють душу самодостатнього керівника, мудрого наставника, грамотного директора Безкоровайної Ганни Степанівни, адже понад 20 років очолює велику шкільну сім’ю – Базалійську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
Зовсім молодою вчителькою переступила поріг Базалійської школи прекрасна людина – дружина дільничного міліціонера Сергія Безкоровайного, - ще в далекому 1985 році.З тих пір виросло не одне покоління, пішли дорогою життя її школярі, яких спочатку навчала любити життя і працю на уроках трудового навчання, а вже потім відкривала світи незвіданого на уроках географії, економіки, екології, на уроках правди і краси, бо вкладала в них і знання, і любов, і постійний пошук нового, цікавого, потрібного. За 34 роки педагогічної праці у нашій школі не дозволяла собі бути грубою, нещирою.

Завжди привітна, зосереджена, справедливаі надзвичайно трудолюбива та цілеспрямована. Така сама, і таким хоче бачити свій колектив.
Якби можна було порахувати кілометри доріг, подоланих за життя, то це була б величезна траса через усю Україну кільканадцять разів. Адже щодня при будь-якій погоді поспішає на автобус у Святці і їде до Базалії. Як і годиться керівнику, вона першою спілкується з працівниками, ранніми школярами, усмішкою стрічає кожного, бажаючи доброго дня. І вважає, що школа повинна творити добро, по-іншому не буває.Чи не тому сприяє приходу в колектив усього нового: тут і паростки гуманної педагогіки по Шалва Амонашвілі (неодноразово вчителі школи побували на педагогічних читаннях у Києві, Львові, Хмельницькому, проводили районні та обласні семінари для колег з інших шкіл;тут проходить поетапно тре-нінг «Дитина-школа- родина»). Школа відкрита для проведення методичної роботи з колегами, учнями, батьками, тут витає дух Нової Української школи.
«Наш директор» - називають її школярі і вчителі з великою шаною.Неконфліктна, хоч мудро-принципова, вона розділяє радість творчих звершень колективу , прагне самовіддачі кожного вчителя . Тож приємно директору бачити школу в числі кращих на обласному рівні, адже на Зовнішньому незалежному оцінюванні в минулому році школа посіла 14 місце, а у 2019-ому - 24-те. ЇЇ думки і справи постійно витають,турбують і рухають колектив, всюди ведуть як талановитого директора і щирого співрозмовника. А ще вона - прекрасна дружина, любляча матуся Наталії та Андрія, розумна теща, чуйна свекруха і багата бабуся, бо має четверо найрідніших у світі людей – онучат Андрійка і Машеньку, Іванка і Соню. Усіх огортає любов’ю і ніжністю, бо таке її велике жіноче серце.
Ідуть роки… В постійному ритмі, з радістю і сумом, бо таке життя. Уже відійшов у вічність батько, але мамине вікно ще кличе родину додому. Хоч сама уже бабуся, та з великою повагою веде дітей, онуків до своєї мами – їх бабусі і прабабусі. Родина для Ганни Степанівни- першооснова. Не дивно, що Базалійська школа – школа національного виховання- примножує найкращі традиції родинного, національного виховання. Стоїть ця миловидна, проста, як саме життя, жінка на порозі 60-го дня народження, яке відзначила 20 листопада. Довголіття вам, наша колего. Топчіть ряст при гарному здоров’ї, творіть добро щодня і щогодини, тіштеся життям, родиною, в достатку дочекайтеся правнуків, дбайте разом із Сергієм Калиновичем про свій сад – сад любові і добра.
Із вдячністю колектив Базалійської ЗОШ І-ІІІ ст