З болем та сумом у серці сприйняли жителі нашої громади скорботну звістку про загибель  Сергія Сергійовича Пилипчука з Воронівець. Немає спину страшній біді, цій жорстокій війні. Бо гинуть кращі, найдостойніші, мужні, відважні, гинуть ще зовсім молоді, такі прекрасні, золоті діти, як Сергій.
Прожив хлопець дуже коротке життя. Народився 2 квітня 1999 року, закінчив Воронівецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, добре вчився, був старанним, відповідальним, товариським. Навчався у Хмельницькому Національному Університеті. Працював, був на заробітках у Польщі. Хоч не мав ніякого військового досвіду, без сумніву, без страху, з твердою рішучістю йти боронити рідну землю, підписав контракт на службу в Збройних Силах України. І вже 4 липня 2024 року в Києві розпочав навчання в центрі підготовки Сил безпілотних систем Dron Force. Був тут одним з найкращих курсантів.

9 жовтня на власному автомобілі прибув у Слов'янськ, у підрозділ 66-ої ОМБр для виконання бойових завдань. Мав дуже високу мотивацію, робив багато роботи, займався комплектацією, був оператором БПЛА. Міг ще дуже багато зробити для Сил безпілотних систем ЗСУ.  Та вже 25 грудня на Луганщині обірвалося його молоде життя. Страшне горе увірвалося в батьківський дім, бо не стало маминої та татової гордості, родинної опори та надії.
У вівторок, 31 грудня, видалася сонячна днина. Та непоправне горе затьмарило сонце. Цього дня Сергій назавжди повернувся додому в домовині. Йому було лише 25 років. Як з цим змиритися, як з цим жити!?
При в'їзді в Базалію його зустрічало понад 40 автомобілів з прапорами, це були друзі, родичі, які організувалися, аби гідно провести дорогу їм людину, справжнього Героя. Чин похорону відслужили у Теофіполі, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Далі скорботний кортеж попрямував до Воронівець, до місця вічного спочинку бійця.
Коротке прощання біля рідної домівки… Його останню земну дорогу до  кладовища друзі, молодь вкрили  сосновими гілками та живими квітами. І був весільний коровай… Всі, хто прийшов провести загиблого бійця, не просто плакали, всі ридали.
Поховали Сергія Пилипчука, патріота, вірного сина України з військовими почестями, як Героя.
Спокою твоїй світлій душі в Царстві Небесному, Сергію, там, де праведники спочивають. Рідним – найщиріші співчуття, Божої підтримки у такому великому, незрівнянному горі.

А.Джус

Співчуваємо, сумуємо разом з вами!
Нестерпний, пекучий біль, розпука, страшна несправедливість – такі відчуття вирують у наших серцях. Не можемо повірити, не можемо змиритися, що все це жорстока правда. Бо віддав своє молоде життя за Україну, за її вільне майбутнє, за кожного з нас 25-річний Сергій Сергійович Пилипчук з Воронівець. Прекрасний син нашого колеги, талановитого педагога, вчителя початкового навчання, голови профспілкового комітету Воронівецького ліцею Сергія Миколайовича Пилипчука.
Його життя лише починалося, здобув вищу освіту, мав добрі перспективи, шукав свою стежку в житті. Та прийняв рішення йти захищати Вітчизну, боронити від лютого ворога свою країну, рідну землю. Трагічна звістка про його загибель торкнулася всіх, хто знав цього розумного, доброго, товариського юнака з світлою душею, і хто не знав, всіх жителів нашої громади.
Нема слів розради та втіхи, бо їх нема. Бо найстрашніше, коли батьки хоронять своїх дітей. Розділяємо їхнє невтішне горе.
Спочивай з миром, дорогий воїне, хай ніщо не потривожить твій вічний сон.
Вічна слава полеглим Героям!
Відділ освіти, молоді та спорту Теофіпольської селищної ради, профспілкова організація працівників освіти Теофіпольської територіальної громади, голови профспілкових комітетів закладів освіти