Погас день осінній,
Немов каганець, догорів.
Нас кличе в обійми
Зима до своїх трьох синів.
Розплакався Грудень,
Як тільки ступив на поріг.

Бо сердяться люди,
Що холод несе він і сніг.
А в торбі у нього,
Крім cнігу, нічого нема -
Збирала в дорогу
Його сама пані Зима.
Збирала й повчала:
- Дивись не лінуйся, трудись.
Сип снігу чимало,
Його всі любили колись.
Незатишно Грудню...
То плаче, то снігом кида.
Робота марудна,
В хати до людей загляда.
А з кожної хати
Молитва до Бога луна:
- Зігрій сина...
Тата...
Хай буде проклята війна!

#Інна_Крупяк