Чи у силі буває краса?

Ми з тобою так пізно зустрілись,

Та забрали тебе небеса...

Ми зірок в небі не рахували,

І не бігли в холодну росу...

Та я ніжності силу пізнала,

Та я сили відчула красу.

А ми заново жити навчились,

В нас старі затягнулися шви.

Тільки-тільки розправили крила...

Та життя твоє не вберегли...

Знов кричу, мов самотня пташина,

У якої зламали крило...

Я сяк-так свою рану зашила,

Злюці-долі всміхнулась на зло.

Мені сонце синочки відкрили

І вдихнули життя в мене знов.

Це вони - моя ніжність і сила,

Мої крила і вічна любов.

 

Інна_Крупяк, 03.11.2024 р.