15 жовтня – Міжнародний день сільської жінки
Ода сільській жінці
До тебе слово, жінко із села!
Про тебе слово, жінко-трудівнице.
Споконвіків ти хрест важкий несла,
Несеш і досі – вперто, не здаєшся.
Бо ти – взірець терпіння й простоти,
Смілива й сильна, горда й незалежна.
Свята земля – криниця, звідки ти
Черпаєш силу і любов безмежну.
Ти, жінко, – справжній еталон краси,
Розкішної, природної, живої.
І сам Господь тебе благословив
Світ огортати ніжністю й любов’ю.
Весела, добра жінко із села,
Душа твоя завжди відкрита, щира.
Своє гніздо, свій рід ти зберегла,
Ти – людяності й мудрості мірило.
#Інна_Крупяк, 13.10.2024 р.
Одягнімося в людяність, люди
Одягнімося в людяність, люди,
І скиньмо жупани жорстокості.
Хай щоденним одягом буде
Доброта, милосердя, закоханість.
Покопирсаймось в шафі чеснот -
Віднайдім капелюх привітності,
Зі старих напівзношених бот
Позмиваймо болото негідності.
Теплий светр купім – оверсайз,
І теплом свою душу зігріймо.
Перегляньмо в крамниці весь прайс,
Може, ще щось з чеснот нам підійде.
Головне – в гардеробі завзято
Серед давніх речей і обнов
Ми тримаймо на будень і свято
Найчудовіший одяг – любов!
Таїсія Ястремська
11.10.2024
ОСТАННЯ ПІСНЯ ОСЕНІ
Для когось ця осінь буде останньою,
Накриє очі млосна пустота,
Чуттєва пісня прозвучить прощальною,
Хоч за вікном і осінь золота.
Для когось вже сльози стануть солодкими,
Для когось гіркими ллються через край,
Заковані в кайдани нелюдські колодками,
А хтось потрапить у свій мрійний рай.
Хтось знов відчує справжнє особливе свято,
Комусь ці феєрверки, а комусь біда,
Хтось скаже своє перше в світі «Тато,»
А щось втрачати – комусь не шкода.
Всі такі різні – всюди колорити,
Хтось йде під потяг, хтось до висоти,
На паралелях, й що тут говорити,
Лиш той щасливий, хто не знав біди!
Годинник на стіні розказує про час,
Він не лікує – він нас вчить любити,
Бути сильнішим серед інших мас,
Все цінувати і по правді жити.
Для когось осінь вже не загорить,
Й зими не буде, й літа та весни,
Й легенда про Героя затремтить,
Лиш прийде в гості в наші з вами сни.
Для когось падолисти не злетять,
Комусь ця осінь вже остання, наче перша,
І лиш від щастя очі в нас горять,
Від всіх емоцій й невагомих звершень.
Сніжинки перші в вікна споглядають
На мирне небо вже, мабуть, чекають,
Тепло своє заховують в краплинках
Й на Землю осідають в білих намистинках.
Ви свою осінь в серці збережіть,
І байдуже – чи перша чи остання,
Надійтесь, вірте й від душі любіть,
Бо лиш пора ця втілює бажання!
Даша Філімончук
17.11.23
