Знову страшна втрата, знову біда, знову горе. 3 жовтня, у вівторок, Теофіпольська громада попрощалася ще з одним Героєм, захисником Батьківщини Богданом Васильовичем Окаєвичем з Новоставець. Мужнім, сміливим, незламним. Було багато квітів, багато ридань та сліз, багато гіркого болю та скорботи. Страшний ворог, який вдерся на нашу Богом дану, квітучу Україну, позбавив його життя.
Життя у розквіті сил та надій, добрих сподівань. Не стало хорошого сина у батьків, не стало старшого брата у меншого брата, у дружини Насті – надійного чоловіка, у синочка Дем’яна, якому у серпні виповився лише рік – люблячого тата.
Народився Богдан Окаєвич 30 червня 1995 року у Новоставцях. Односельці, ровесники згадують про нього як про доброзичливу, хорошу людину, друзі – як про спражнього товариша, – не підведе, завжди прийде на допомогу. Закінчив Новоставецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, навчався у вищому навчальному закладі у Хмельницькому. Далі служив у Національній гвардії України, був на заробітках за кордоном. Останнім часом працював на Теофіпольському цукровому заводі.
Був мобілізованим 30 серпня 2022. Служив у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання 28 вересня 2023 року на території Сєвєродонецького району Луганської області. Йому було лише 28 років. Таке коротке життя Богдана Окаєвича.
3 жовтня скорботний кортеж з домовиною загиблого Героя прибув у Новоставці до рідної домівки. Попрощалися із захисником рідні, друзі, односельці. Нема слів втіхи, є лише безмірне горе, є лише вічна печаль.
Чин похорону відслужили священники Православної Церкви України у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Теофіполі. Місцем вічного спочинку Героя стала Алея Слави на селищному цвинтарі.
Траурний мітинг, останні військові почесті. Низько схиляємо голови у скорботі. Богдан Окаєвич наближав перемогу. Вічна світла пам’ять Герою!
Йде війна, гинуть кращі сини та дочки України. У великих містах, містечках, селищах, селах відкриваються Алеї Слави.Напередодні Дня захисника та захисниці України така Алея була відкрита у центрі Святця, а 1 жовтня, у день свята, – у Теофіполі, у парку Слави. Це не просто місця, де на стендах зображені портрети жителів громади, які віддали своє життя за Батьківщину. Це місця тихих розмов, споминів, подяки та вдячності. Вдячності за мир, спокій, суверенітет та незалежність України. Це пам’ять, яка буде з нами навічно.
А. Джус
